Відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", пункту 5 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, та з врахуванням висновків науково-практичної експертизи, проведеної на замовлення Національної служби посередництва і примирення Інститутом держави і права ім. І.М.Корецького Національної Академії Наук України, від 06.12.2005 року,

1. Затвердити Положення про порядок виявлення порушень сторонами соціально-трудових відносин норм чинного законодавства України про колективні трудові спори (конфлікти) (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів Національної служби посередництва і примирення забезпечити дотримання норм затвердженого пунктом 1 цього наказу Положення про порядок виявлення порушень сторонами соціально-трудових відносин норм чинного законодавства України про колективні трудові спори (конфлікти) в процесі реалізації повноважень Національної служби посередництва і примирення, визначених статтею 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1.1. Положення про порядок виявлення порушень сторонами соціально-трудових відносин норм чинного законодавства України про колективні трудові спори (конфлікти) (далі - Положення) розроблене відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", пункту 5 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, з метою встановлення правових засад виявлення порушень норм чинного законодавства України про колективні трудові спори (конфлікти).

1.2. Основні терміни:

законодавство про колективні трудові спори (конфлікти) - закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Національної служби посередництва і примирення, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України, що визначають правові і організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), здійсненню взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними;

порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти) - невиконання вимог, норм, правил і стандартів законодавчих актів у сфері вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

факт порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти) - виявлене в установленому цим Положенням порядку порушення законодавчих актів у сфері вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

1.3. Національна служба посередництва і примирення (далі - НСПП) попереджає сторони колективного трудового спору (конфлікту) про порушення ними вимог чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень.

1.4. Основними завданнями виявлення порушень законодавства про колективні трудові спори (конфлікти) є:

- встановлення дійсного стану додержання представниками сторін соціально-трудових відносин та колективних трудових спорів (конфліктів) законодавства про колективні трудові спори (конфлікти);

- своєчасне попередження, виявлення та припинення відповідно до чинного законодавства України дій, які містять ознаки порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень.

2.1. Порушення Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон):

2.1.1. Порушення при формуванні і затвердженні вимог найманих працівників або профспілки:

- порушення при визначенні змісту вимог найманих працівників або профспілки (стаття 2 Закону);

- порушення при формуванні вимог найманих працівників або профспілки (вимоги затверджені загальними зборами (конференцією), які були нелегітимними, вимоги сформовані шляхом збору підписів менше половини членів трудового колективу) (частини перша-друга статті 4 Закону;

- порушення при визначенні органу чи особи, які будуть представляти інтереси найманих працівників або профспілки (частини перша-друга статті 4 Закону);

- порушення при оформленні вимог найманих працівників або профспілки (частина третя статті 4 Закону).

2.1.2. Порушення при розгляді вимог найманих працівників або профспілки та прийнятті органом, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, рішення про вступ в колективний трудовий спір:

- порушення порядку розгляду власником або уповноваженим ним органом (представником) вимог найманих працівників або профспілки (стаття 5 Закону;

- порушення строків розгляду вимог найманих працівників або профспілки власником або уповноваженим ним органом (представником) (частини перша-третя статті 5);

- надання рішення власника або уповноваженого ним органу (представника) за результатами розгляду вимог найманих працівників або профспілки без соціально-економічного обґрунтування (частина четверта статті 5 Закону;

- неінформування органом, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, письмово про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) власника або уповноваженого ним органу (представника), місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та Національної служби посередництва і примирення (частина друга статті 6 Закону.

2.1.3. Порушення в ході роботи примирної комісії:

- утворення примирної комісії із осіб, які не є представниками сторін колективного трудового спору (частина перша статті 8 Закону);

- порушення строків утворення примирної комісії (частина друга статті 8 Закону);

- ненадання вільного від роботи часу членам примирної комісії на час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії (частина четверта статті 8 Закону);

- відмова від організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи примирної комісії (частина шоста статті 8 Закону);

- ненадання сторонами колективного трудового спору (конфлікту) примирній комісії інформації, необхідної для ведення переговорів (частина перша статті 9 Закону;

- розголошення членами примирної комісії відомостей, що є державною або іншою захищеною законом таємницею (частина друга статті 9 Закону);

- недотримання строків розгляду колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією (частина третя статті 9 Закону;

- продовження строків розгляду колективного трудового спору (конфлікту) примирною комісією без укладення сторонами спору відповідної угоди (частина третя статті 9 Закону;

- невиконання сторонами колективного трудового спору (конфлікту) рішення примирної комісії в порядку і строки, які встановлені цим рішенням (частина четверта статті 9 Закону;

- неприпинення роботи примирної комісії після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (частина п'ята статті 9 Закону.

2.1.4. Порушення в ході роботи трудового арбітражу:

- порушення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) вимог щодо принципів утворення трудового арбітражу (частина перша статті 11 Закону;

- порушення строків утворення трудового арбітражу (частина друга статті 11 Закону);

- відмова від організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи трудового арбітражу (частина п'ята статті 11 Закону);

- відмова однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) від участі в розгляді трудовим арбітражем колективного трудового спору (конфлікту) (частина перша статті 12 Закону;

- відмова представників інших заінтересованих органів та організацій від участі в розгляді трудовим арбітражем колективного трудового спору (конфлікту) (частина перша статті 12 Закону;

- порушення строків прийняття трудовим арбітражем рішення (частина друга статті 12 Закону);

- порушення вимог до прийняття та оформлення рішення трудового арбітражу (частина третя статті 12 Закону);

- розголошення членами трудового арбітражу відомостей, що є державною таємницею або іншою захищеною законом таємницею (частина четверта статті 12 Закону);

- невиконання рішення трудового арбітражу, якщо сторони колективного трудового спору попередньо домовилися про те, що рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання (частина п'ята статті 12 Закону.

2.1.5. Порушення вимог законодавства про обов'язки сторін колективного трудового спору:

- ухилення від участі в примирній процедурі (частина перша статті 13 Закону);

- невикористання сторонами колективного трудового спору (конфлікту), примирною комісією і трудовим арбітражем для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всіх можливостей, не заборонених законодавством (частина друга статті 13 Закону;

- недоведення причин розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі до відома кожної із сторін, якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності між сторонами (частина третя статті 13 Закону);

- ненадання незалежним посередникам, членам примирних комісій та трудових арбітражів гарантій збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час роботи у примирних органах (частина перша статті 14 Закону;

- непоширення на незалежних посередників, членів примирних комісій та трудових арбітражів гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів (частина перша статті 14 Закону;

- непроведення оплати праці незалежному посереднику, члену примирної комісії і трудового арбітражу в розмірі не менше середньомісячної заробітної плати та відшкодування витрат, пов'язаних з участю в примирній процедурі (частина друга статті 14 Закону).

2.1.6. Порушення, пов'язані із виконанням НСПП своїх завдань і функцій:

- залишення сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування без розгляду рішень НСПП (частина третя статті 14);

- створення перешкод НСПП в здійсненні аналізу вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів (конфліктів), підготовці пропозицій для їх усунення (частина шоста статті 15 Закону;

- ненадання необхідних документів при перевірці НСПП, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) (частина шоста статті 15 Закону;

- перешкоджання представникам НСПП брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його етапах (частина друга статті 16 Закону;

- нерозгляд центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у семиденний строк рекомендацій НСПП і неінформування про прийняті ними рішення сторін колективного трудового спору (конфлікту) та НСПП (частина четверта статті 16 Закону.

2.1.7. Порушення під час страйку:

- застосування страйку при відсутності відмови власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу (частина друга статті 17 Закону;

- початок страйку, якщо власник або уповноважений ним орган (представник) не ухиляється від примирних процедур (частина третя статті 18 Закону;

- початок страйку, якщо власник або уповноважений ним орган (представник) виконує угоду, досягнуту в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (частина третя статті 18 Закону;

- порушення процедури прийняття рішення про оголошення страйку, якщо за проведення страйку проголосувало менше половини найманих працівників або менше двох третин делегатів конференції (частина перша статті 19 Закону);

- неоформлення рішення про оголошення страйку протоколом (частина перша статті 19 Закону);

- примушування до участі або до неучасті в страйку (частина п'ята статті 19 Закону);

- недотримання органом (особою), що очолює страйк, обов'язку письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а в разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів (частина шоста статті 19 Закону;

- недотримання власником або уповноваженим ним органом (представником) обов'язку у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку (частина сьома статті 19 Закону;

- непогодження органом (особою), що очолює страйк, із власником або уповноваженим ним органом (представником) місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь (частина восьма статті 19 Закону;

- неповідомлення або повідомлення органом (особою), що очолює страйк, у разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства, про запланований захід місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування пізніше ніж за три дні (частина дев'ята статті 19);

- порушення норм Закону при визначенні органу (особи), що очолює страйк (частина перша статті 20 Закону;

- неінформування органом (особою), що очолює страйк, працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (частина третя статті 20 Закону;

- неприпинення органом (особою), що очолює страйк, повноважень, якщо сторони підписали угоду про врегулювання колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття рішення про відміну або про припинення страйку (частина четверта статті 20 Закону;

- ухилення сторін колективного трудового спору (конфлікту) від пошуку шляхів його вирішення, не використовуючи для цього усіх наявних можливостей (частина перша статті 21 Закону;

- оголошення страйку під час здійснення примирних процедур (стаття 22 Закону);