Національна служба посередництва і примирення в межах повноважень, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, розглянула поставлені в листі від 24.04.2001 року N 175-01/13п питання і роз'яснює наступне.

Чи є правомірним прийняття рішення шляхом збору підписів про оголошення страйку в своїй установі відповідно до рекомендацій щодо оголошення територіального страйку (частини 1, 2, 3 статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)")?

Частинами другою статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що "наймані працівники галузі чи адміністративно-територіальних одиниць самостійно приймають рішення про оголошення чи неоголошення страйку на своєму підприємстві".

Процедура прийняття рішення про оголошення чи неоголошення страйку на підприємстві чітко визначена частиною першою статті 19 названого вище Закону України. Зокрема, "рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням органу профспілкової чи іншої організації найманих працівників, уповноваженої згідно із статтею 3 цього Закону представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення про оголошення страйку оформляється протоколом".

В рішенні про оголошення страйку повинно бути зазначено:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу, який очолює страйк, склад представників працівників, уповноважених на участь в примирних процедурах під час проведення страйку;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку.

Чи вправі орган, уповноважений представляти інтереси найманих працівників, який визначений конференцією представників установ освіти району при висуненні вимог на територіальному рівні (страйковий комітет), надавати трудовим колективам рекомендації щодо оголошення територіального страйку, підмінивши ними повноваження конференції представників найманих працівників (частина перша статті 4, частина друга статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)")?

Частиною другою статті 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що "рекомендації щодо оголошення чи неоголошення галузевого або територіального страйку приймаються на галузевому або територіальному рівнях на конференції, зборах, пленумі чи іншому виборному органі представників найманих працівників та/або профспілок і надсилаються відповідним трудовим колективам чи профспілкам".

Якщо страйковий комітет був відповідно до частини першої статті 4 названого вище Закону України під час висунення вимог був визначений як орган, який представляє інтереси найманих працівників, то він має право відповідно до частини другої статті 19 Закону приймати рекомендації щодо оголошення чи неоголошення територіального страйку.

В рекомендаціях щодо оголошення страйку відповідно до підпункту 14.5. Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів), затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення від 24 квітня 2001 року N 92, повинно бути:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;