В 1999 році - першому році свого функціонування - зусилля Національної служби посередництва і примирення (далі - НСПП) були спрямовані на виконання основних завдань, передбачених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17.11.98 р. N 1258/98.

При цьому пріоритетними в 1999 році були такі напрями діяльності НСПП: сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення посередництва і примирення при їх вирішенні, прогнозування можливих спорів (конфліктів) та сприяння своєчасному їх розв'язанню, розроблення і затвердження нормативних актів щодо здійснення примирних процедур тощо.

Практика діяльності НСПП в 1999 році в умовах складної економічної ситуації в Україні і зростаючої кількості колективних трудових спорів (конфліктів) засвідчила доцільність і ефективність розв'язання розбіжностей між власником і найманими працівниками не через конфронтацію і страйки, а правовим шляхом - через проведення переговорів та примирних процедур.

Впровадження в Україні цивілізованих, регламентованих Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" форм і засобів вирішення колективних трудових спорів - від виробничого до національного рівнів - засвідчує, що поступово у сторін спорів формуються зважені підходи, переконаність, що правовий шлях - найбільш результативний і перспективний.

Підрахунки показують, що й для економіки держави вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) шляхом проведення примирних процедур найбільш економічне і доцільне, адже лише за 9 місяців 1999 р. втрати робочого часу від страйків (навіть при спадаючій їх динаміці в результаті запровадження системи примирних процедур) склали понад 3,4 млн. людино-годин, а оціночний обсяг недоданої продукції і невиконаних робіт перевищив 62 млн.грн.

Звідси - курс НСПП, обумовлений власним досвідом і досвідом аналогічних державннх органів за кордоном, спрямований на розв'язання спорів, розбіжностей сторін ще на передконфліктній стадії, до офіційної реєстрації спору. При таких підходах кожен непроведений страйк, кожна непроведена акція зупинки виробництва - це не лише збереження значних державних коштів, але й показник того, що вимоги найманих працівників будуть своєчасно розглянуті і частково чи повністю вирішені, і тим самим зберігатиметься соціальний спокій в суспільстві.

1.1. Аналіз колективних трудових спорів (конфліктів), вирішенню яких сприяла НСПП

Станом на 31 грудня 1999 року НСПП взято на контроль і ведеться робота по сприянню вирішенню 421 колективного трудового спору (конфлікту), у т.ч.:

- на національному рівні - 1

- на галузевому рівні - 5

- на територіальному рівні - 15

- на виробничому рівні - 400

(в т.ч. на рівні структурних підрозділів (цехів, дільниць) - 20).

Дані про колективні трудові спори (конфлікти) за кількісною та територіальною ознаками додаються (додаток N 1).

Аналіз цих даних показує, що, по-перше, трудові колективи, прагнучи розв'язати питання соціально-трудових відносин, все більше звертаються до правового способу їх розв'язання, регламентованого Законом України; по-друге, найбільша кількість таких спорів (конфліктів) відбувається на виробничому рівні.

За територіальною ознакою при відносній рівномірності проявів колективних трудових спорів (конфліктів) в регіонах, більша кількість конфліктуючих аж до страйків колективів упродовж останніх років виявляється в західному регіоні (35,66% від загальної кількості), північному регіоні (22,89% від загальної кількості), центральному регіоні (18,31% від загальної кількості).

У розрізі галузей народногосподарського комплексу найбільша кількість колективів, де фіксуються колективні трудові спори (конфлікти), припадає на промисловість - 229 або 54,52% (в т.ч. машинобудування 57 - 13,57%, електроенергетика 10,24%, харчова промисловість 30 - 7,14%), сільське господарство - 40 або 9,52%, транспорт - 38 або 9,05%, освіту - 28 або 6,67%, житлово-комунальне господарство - 27 або 6,43%, будівництво - 20 або 4,76% тощо (додаток N 2).

Впровадження НСПП законодавчо визначеної системи заходів щодо вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), попередження їх крайнього засобу вирішення - страйків протягом 1999 р., не дивлячись на новизну примирних процедур і психологію скептицизму та недовіри до них подекуди на місцях, дало помітні позитивні результати.

З 421 колективного трудового спору (конфлікту) вирішено шляхом проведення сторонами комплексу примирних заходів при сприянні НСПП до моменту виникнення колективного трудового спору 62 (14,73%), вирішено в результаті примирних процедур 19 (4,51%), вирішується або вирішено частково 177 (42,04%), знаходиться в стадії розгляду 163 (38,72%) колективних трудових спорів (конфліктів).

Загальна кількість найманих працівників, які були учасниками колективних трудових спорів (конфліктів) і які висували вимоги у відповідності із положеннями Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", становила в 1999 році 491792 чол. В середньому на один колективний трудовий спір припадало 1168 учасників. Учасниками колективних трудових спорів (конфліктів) були висунуті вимоги щодо погашення заборгованості із заробітної плати в загальній сумі 429483,26 тис.грн. Середня заборгованість на одного учасника колективного трудового спору становила 873,3 грн. В результаті проведення сторонами колективних трудових спорів (конфліктів) при сприянні НСПП примирних заходів майже половина заборгованості із заробітної плати була виплачена, по іншій частині заборгованості із заробітної плати складені графіки погашення, тобто більша частина колективних трудових спорів (конфліктів) знаходиться в стадії вирішення.

Досягненню цих результатів сприяла розробка і запровадження Національною службою посередництва і примирення правового механізму здійснення примирних процедур, зокрема діяльності примирних комісій, трудового арбітражу, посередників, арбітрів, визначення порядку проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах і в галузях, на яких відповідно до ст. 24 названого вище Закону України проведення страйків забороняється.

В разі виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) на галузевому рівні НСПП, керуючись положеннями частини четвертої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", направляла свої пропозиції Кабінету Міністрів України або відповідним центральним органам виконавчої влади.

Такі заходи сприяли прискоренню вирішення розбіжностей між сторонами колективних трудових спорів. Зокрема це стосується колективного трудового спору між найманими працівниками Національної атомної електрогенеруючої компанії "Енергоатом" та адміністрацією компанії, між Радою профспілки працівників газових господарств України та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

1.2. Апаш висунутих найманими працівниками вимог

Узагальнюючий за 1999 р. аналіз вимог сторін колективних трудових спорів (конфліктів) показує, що найманими працівниками було висунуто 688 вимог, з яких вирішено до початку колективного трудового спору 89 (12,94%), вирішено під час примирних процедур 66 (9,59%), частково вирішено чи вирішується 337 (48,98%), знаходиться в стадії розгляду 196 (28,49%).

За змістом кількісна диференціація вимог найманих працівників відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) сформувалась на кінець року наступним чином:

- встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту - 35 (5,09%);

- укладення або зміни колективного договору, угоди - 17 (2,47%);

- виконання колективного договору, угоди - 54 (7,85%);

- невиконання вимог законодавства про працю - 553 (80,38%);

- інші вимоги - 29 (4,21%).

Аналіз висунутих найманими працівниками в 1999 році вимог додається (додаток N 3).

Слід підкреслити, що вимоги, виділені Національною службою посередництва і посередництва на початку року як головні у загальному масиві, залишилися до кінця року домінуючими і визначають ступінь напруженості соціально-трудових відносин у ними органів (представників) складають такі основні (в порядку зменшення їх питомої ваги) вимоги:

- заборгованість із заробітної плати;

- своєчасна виплата заробітної плати, відпускних;

- порушення положень, де йдеться про гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти;

- виплата компенсацій у випадку втрати роботи, у зв'язку із змінами в організації виробництва;

- заборгованість із виплат за вислугу років;

- недотримання законодавства про працю;

- невиконання положень колективних договорів, угод;

- ухилення власників, уповноважених ними органів (представників) від укладення колективних договорів, угод;

- невиплата доплат і надбавок, передбачених законодавством, колективними договорами, угодами та ін.

1.3. Аналіз причин виникнення колективних трудових спорів (конфліктів)

Вивчення впродовж 1999 року причин виникнення колективних трудових спорів, конфліктів, страйків показало, що при всій значимості загальновідомих причин економічного порядку в перехідний період (важкий фінансовий стан підприємств в областях, великий обсяг кредиторської та дебіторської заборгованості, розірваність економічних зв'язків, окремі прорахунки при проведенні реструктуризації, значні простої, недосконала фінансово-кредитна, податкова, цінова політика та ін.) вони значною мірою посилюються і ускладнюються дією інших негативних чинників, зокрема, суб'єктивного характеру, сприяючи масовим порушенням прав найманих працівників. Це, зокрема:

- нереагуванням адміністрацій підприємств, установ і організацій на вимоги найманих працівників у дострайковий період;

- небажанням власника, уповноваженого ним органу (представника) під різними приводами укладати колективні договори чи угоди;

- зволіканням власником, уповноваженим ним органом (представником) з наданням найманим працівникам економічно-обгрунтованих відповідей на вимоги останніх, як того вимагає Закон України;

- порушеннями керівниками підприємств, установ і організацій чинного законодавства про працю;

- невиконанням керівниками підприємств, установ і організацій графіків погашення заборгованості із виплати заробітної плати;

- необізнаність сторін колективного трудового спору (конфлікту) з вимогами Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", а в окремих випадках - ігноруванням цих вимог тощо.

Найбільше колективних трудових спорів виникає через невиконання вимог законодавства про працю, а саме через:

- порушення вимог статті 115 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України "Про оплату праці" щодо своєчасної виплати заробітної плати;

- недотримання положень статті 116 Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про зайнятість населення" при звільненні працівників;

- порушення вимог статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці" щодо встановлення оплати праці відповідно до норм і гарантій, передбачених законодавством, колективними договорами і угодами;

- недотримання вимог статті 33 Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 663 від 07.05.98 р., із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України N 2034 від 21.12.98 р., щодо проведення індексації заробітної плати.

Таким чином, типова модель колективного трудового спору (конфлікту) на сьогодні включає, з одного боку, колектив найманих працівників, який висуває здебільшого справедливі вимоги, а з іншого - власник, чи представник власника, який ці вимоги з різних причин не задовольняє.

Підтвердженням такої ситуації є розгляд судами індивідуальних позовів працівників до адміністрацій (власників) підприємств щодо погашення заборгованості із заробітної плати. Із загальної кількості позовних заяв у 1997 р. до судів України різних рівнів про стягнення заробітної плати 84,3 відсотка позовів найманих працівників мали під собою підстави і були задоволені; у 1998 році із 247519 позовів (майже вдвічі більше ніж у 1997 р.) - позитивно для заявників було вирішено 89,2 відсотка позовів; подібна тенденція зберігається і у першому півріччі 1999 року - 88,6 відсотка.

За інформацією Західного відділення НСПП (включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку та Чернівецьку області) із 24800 індивідуальних позовів з цих питань за 9 місяців 1999 року суди задовольнили 79 відсотків справ; Північного відділення (Полтавська, Сумська, Харківська, Чернігівська області) - 94 відсотки.

Звертає на себе увагу той факт, що заборгованість із заробітної плати як основний чинник виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) має місце на підприємствах усіх форм власності, але в більшій мірі вона утворена на підприємствах, які не відносяться до державної або комунальної форми власності.

Однак саме на державні та комунальні підприємства припадає найбільша кількість спорів - у працівників є віра і надія на те, що держава, органи місцевого самоврядування виконають їх вимоги.

Що ж стосується підприємств недержавної, в т.ч. і приватної форми власності, то в силу різних причин (небезпеки бути звільненим, відсутності чи слабкості профспілкових організацій, небажання власників укладати колективні договори та ін.) реальна напруга в соціально-трудових відносинах тут носить прихований характер, а колективні трудові спори майже не практикуються, тим самим не виявляючи назовні дійсної ситуації.

1.4. Аналіз страйків як крайніх засобів вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)

За 9 місяців 1999 року в Україні відбулося 208 страйків, або в 2,5 рази менше ніж за відповідний період 1998 року (530). Відповідно зменшилися і всі супутні страйкам показники негативного характеру: кількість працівників - учасників страйку (з 84,7 тис. у 1998 р. до 41,0 тис. у 1999 р.), втрати робочого часу в результаті проведення страйків (відповідно з 8558,3 тис. до 3371,8 тис. людино-годин.), обсяг недоданої продукції (невиконаних робіт) (з 93,2 млн.грн. до 62,0 млн.грн.).

Зменшення в 1999 році кількості страйків як крайніх засобів вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в два з половиною рази у порівнянні з відповідним періодом 1998 року свідчить про ефективність проведення сторонами колективних трудових спорів (конфліктів) примирних процедур у відповідності із Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" при сприянні Національної служби посередництва і примирення.

Результат цілеспрямованих заходів по попередженню страйків видно й по тому, що у порівнянні з першим кварталом 1999 р. - традиційно активним кварталом щодо страйків - вже в другому кварталі страйкові настрої пішли на спад у цілому ряді областей (Вінницька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Харківська) та Автономній Республіці Крим. За 9 місяців 1999 р. не відбулося жодного страйку у Закарпатській, Житомирській, Київській, Хмельницькій та інших областях, де в попередні роки страйки організовувалися. Як крайній спосіб вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) страйки за два останні роки не застосовувалися у Волинській, Запорізькій, Одеській, Полтавській, Чернівецькій областях, у м. Києві.

За чисельністю учасників та обсягами втрат (втратах робочого часу, недоданої продукції, невиконаними роботами) передували страйкуючі трудові колективи вугільних підприємств. Так, за 9 місяців 1999 р. у страйках на 50 підприємствах вугільної промисловості взяли участь 24,6 тис.чол.; обсяг недоданої продукції склав 59859,9 тис.грн., втрачено близько 2,7 млн. людино-год. робочого часу. Страйки лише в Донецькій та Луганській областях за три квартали 1999 року чисельно складали 27,4 відсотка від загальної кількості страйків в Україні.

Ці дві області дали і найбільше представництво найманих працівників у страйках (відповідно 12,8 тис.чол. та 9,9 тис.чол. - в сумі більше половини страйкуючих в Україні в цей період (55,2 відсот.)) і основну масу збитків від страйків - 95,2 відсот. від всієї оціночної суми обсягу недоданої продукції та невиконаних робіт.

За результатами 9 місяців 1999 р. найбільше страйкували у Тернопільській (44), Луганській (29), Донецькій (28), Кіровоградській (27), Івано-Франківській (22) областях та в Автономній Республіці Крим (20) - названі регіони дали 81,7 відсот. страйків. В цілому на вчительські і шахтарські колективи припадає 88,7 відсотків всіх страйків у вказаний період.

Головні вимоги, що висувалися страйкуючими колективами, - своєчасна виплата поточної заробітної плати та погашення заборгованості із заробітної плати за минулі роки. Окрім цього, педагогічні колективи висували і, як показує аналіз матеріалів IX пленуму ЦК профспілки працівників освіти і науки від 29.11.99 р., продовжують висувати вимоги щодо виконання у повному обсязі статей 57 та 61 Закону України "Про освіту".

Частина вимог вчителів, що знаходяться на розгляді в НСПП, носить більш масштабний характер і стосується недопущення закриття шкіл, збереження безкоштовної освіти та інших.

Перевірка Національною службою посередництва і примирення 122 страйків трудових колективів, що відбулися в 1999 р., на предмет їх відповідності положенням Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" показала, що в 117 випадках страйки були організовані і проведені з порушеннями вимог названого закону. В багатьох випадках йдеться про прагнення організаторів підняти працівників на страйки, ігноруючи чинне законодавство, зокрема положення статей 17, 18, 19, 20, 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Так, з 3 серпня по 30 вересня 1999 року у Донецькій і Луганській областях відбулося 6 страйків. Страйкували працівники державних холдингових компаній "Макіїввугілля", "Селідоввугілля", "Шахтарськантрацит", "Добропіллявугілля", "Октябрвугілля", "Краснодонвугілля". Всі страйки відбулися без попереднього проходження трудовими колективами та адміністраціями названих компаній передбачених Законом примирних процедур, тобто з порушенням положень частини 2 статті 17 Закону України.

А з 67 страйків, проаналізованих працівниками Західного відділення НСПП і зафіксованих органами державної статистики Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей у першому півріччі 1999 р., 63 страйки (інститут Львівдіпронафтохім", заклади освіти Тернопільської, Івано-Франківської областей, Надвірнянської УТТ Івано-Франківської області) відбулися із грубими порушеннями Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У відповідності із частинами першою та шостою статті 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" НСПП протягом 1999 року аналізувала стан, динаміку, тенденції в соціально-трудових відносинах в окремих галузях народного господарства з метою прогнозування виникнення колективних трудових спорів (конфліктів), готувала і направляла у відповідні органи пропозиції та рекомендації для усунення їх причин.

НСПП проаналізувала в 1999 році стан соціально-трудових відносин та вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в енергетиці, на підприємствах транспорту, в сільському господарстві. При цьому НСПП враховувала ключове місце цих галузей в системі народногосподарського комплексу, важливість їх стабільного розвитку в перехідний період для всієї України.

В квітні 1999 року НСПП вивчила стан соціально-трудових відносин у вугільній промисловості і узагальнений матеріал подала на розгляд Кабінету Міністрів України (наш вих. N 03-01/13 від 30.04.99).

Вивчення НСПП в липні-серпні 1999 року стану соціально-трудових відносин і вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) на близько 150 підприємствах, об'єднаннях, організаціях енергетики показало, що негативні тенденції в галузі в останні роки не лише не зменшуються, а й посилюються і можуть стати джерелом соціальної напруги і звести нанівець дію стабілізуючих чинників (відносно висока заробітна плата, традиційна стабільність трудових колективів, підпадання більшості з них під дію статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" щодо заборони страйків та ін.). Ситуація в колективах енергетиків у четвертому кварталі 1999 року це засвідчує.

Узагальнені матеріали були надіслані Кабінету Міністрів України та Міністерству енергетики України (наш вих. N 03-01/32 від 15.09.99).

Аналіз стану соціально-економічних і соціально-трудових відносин на підприємствах транспорту, проведений НСПП в жовтні-листопаді 1999 року, засвідчив, що їх слід охарактеризувати як напружені, що стимулюють колективні трудові спори, конфлікти. Тут залишаються високими поточна і непогашена за минулі роки заборгованість із заробітної плати, посилюється проблема зайнятості, високими є рівень втрат робочого часу та частка відпусток з ініціативи адміністрацій.

Підсумкові матеріали аналізу НСПП направила Кабінету Міністрів України (наш вих. N 03-01/43 від 14.12.99). За результатами розгляду Кабінет Міністрів України дав відповідне доручення від 16.12.99 р. інд.N 21.

В жовтні-грудні 1999 року НСПП вивчила стан і тенденції в соціально-трудових відносинах на підприємствах агропромислового комплексу і узагальнені матеріали направила на розгляд Кабінету Міністрів України (наш вих. N 03-01\01 від 04.01.2000 р.).

З метою сприяння поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), сприяння своєчасному їх вирішенню НСПП постійно інформувала Президента України, Кабінет Міністрів України, Федерацію профспілок України та Український союз промисловців і підприємців про стан вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в Україні, виникнення їх та вносила пропозиції щодо вдосконалення роботи по вирішенню розбіжностей між найманими працівниками та роботодавцями.

В травні-листопаді таких інформацій було направлено п'ять:

від 11.05.99 вих. N 03-01/15 (по інформації було дано доручення Кабінету Міністрів України від 11.05.99 N 11189/46);

від 11.06.99 вих. N 03-01/21 (по інформації було дано доручення Кабінету Міністрів України від 08.07.99 N 15408/46);

від 16.07.99 вих. N 03-01/24 (по інформації було дано доручення Кабінету Міністрів України від 27.07.99 N 16809/46);

від 08.09.99 вих. N 03-01/29 (по інформації було дано доручення Кабінету Міністрів України від 11.10.99 р. N інд. 26);

від 23.11.99 вих. N 03-01/41 (по інформації було дано доручення Кабінету Міністрів України від 07.12.99 N інд. 26)

Аналіз Національною службою посередництва і примирення впродовж неповного року соціально-економічних і соціально-трудових відносин в трудових колективах у цілому, за галузевими та регіональними ознаками зокрема показує, що усунення чи ослаблення дії основних конфліктогенних чинників (несвоєчасної виплати та заборгованості із виплати заробітної плати за минулі роки, ухиляння адміністрацій від укладення колективних договорів, нереагування чи несвоєчасне реагування керівників на вимоги найманих працівників, порушення адміністраціями чинного законодавства про працю тощо) дозволяють помітно поліпшити соціально-трудові відносини в колективах, знизити гостроту конфліктності. Навіть за складних економічних умов підприємств, організацій, установ з початком примирних процедур по спорах і в результаті об'єктивного вивчення ситуації, що склалася, у більшості випадків можливості якщо не для повного, то часткового вирішення спору (конфлікту) знаходяться.

Наслідки цілеспрямованих заходів, вжитих у другому півріччі 1999 року центральними та місцевими органами державної влади, місцевого самоврядування і спрямованих на зменшення чи ліквідацію заборгованості із заробітної плати, зайвий раз засвідчили, що навіть часткове розв'язання цих питань в ході переговорів, примирних процедур істотно оздоровлює соціально-трудові відносини. І навпаки - нехтування вимогами найманих працівників, нереагування керівництва на постійне зростання заборгованості невідворотно веде до додаткового зростання колективних трудових конфліктів, страйків.

Аналіз ситуації в галузях економіки щодо заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат засвідчує, що на сьогодні існують передумови погіршення стану соціально-трудових відносин в електроенергетиці, газовому господарстві, в ряді підгалузей транспорту, у сільському господарстві, в освіті, науці та ін. Особливої уваги потребує загострення соціально-трудових відносин, що відбувається сьогодні в житлово-комунальному господарстві. Це загострення пов'язане з постійним зростанням заборгованості місцевих бюджетів по відшкодуванню вартості житлових субсидій житлово-комунальним підприємствам, хронічними неплатежами населення, підприємств, організацій, установ, у першу чергу бюджетної сфери за спожиті послуги тощо.

Практика роботи НСПП показала, що ефективним засобом запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах, організаціях є листи з роз'ясненнями положень чинного законодавства про колективні трудові спори, що надсилаються представникам трудових колективів (головам профспілкових комітетів) та керівникам підприємств, тобто потенційним сторонам конфлікту.

НСПП впродовж лютого-грудня 1999 року вжито ряд організаційних і практичних заходів, спрямованих на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними.

Вивчення і узагальнення регіональними відділеннями НСПП спорів (конфліктів) та їх крайнього вияву - страйків показує, що нерідко відсутність саме взаємодії сторін соціально-трудових відносин веде до нагнітання пристрастей замість конструктивного розв'язання розбіжностей вже на передконфліктному етапі. За умов багатоджерельності фінансування, складної сучасної системи виробничого підпорядкування у проблему перетворюється визначення сторонами спору органу чи органів, в компетенції якого знаходиться вирішення того чи іншого спору. Нерідко проблемами є поєднання можливостей всіх причетних до спору органів, організацій, установ, для позитивного його вирішення.

У багатьох подібних випадках роль незалежного посередника, координатора у спорах, конфліктах виконують НСПП, її регіональні відділення, відділи і представники регіональних відділень НСПП в областях та в місті Севастополі.

Цьому сприяла проведена робота по вдосконаленню організаційної структури НСПП, що дозволило забезпечити чітку систему взаємодії НСПП і її регіональних відділень із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями роботодавців, профспілок, підприємствами, установами і організаціями.

Зміцненню зв'язків структур НСПП з названими вище органами, організаціями, установами служить і постійне інформування останніх про результати діяльності НСПП, роз'яснення, консультування на місцях працівниками НСПП сторін спорів, конфліктів, поширення пропаганди правових шляхів вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), надання рекомендацій щодо правильного застосування сторонами спору норм чинного законодавства.

З метою забезпечення виконання основних напрямів діяльності Національної служби посередництва і примирення підібрано більше 300 кандидатур для фахової підготовки посередників та арбітрів - учасників примирних процедур.

Налагоджена система опрацювання документів і матеріалів щодо колективних трудових спорів, що надходять в НСПП, здійснюється контроль за строками та якістю їх розгляду.

Встановлені ділові контакти НСПП з рядом профспілкових органів різного рівня та організаційного підпорядкування, об'єднань роботодавців, з судами, конкретними трудовими колективами.

З метою здійснення більш ефективної взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними, їх прогнозування і попередження вважали б за доцільне:

- забезпечити належну координацію дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з об'єднаннями роботодавців та профспілок з питань соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах і організаціях, своєчасного реагування на загострення соціально-трудових відносин і вжиття невідкладних заходів щодо їх пом'якшення;