Шановний Іване Федоровичу!

Національна служба посередництва і примирення в межах повноважень, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, у відповідь на Ваш лист від 08.01.2003 року N 03-3/97-015-8 щодо зауважень незалежного експерта МОП стосовно невідповідності окремих норм законодавства України, які стосуються обмежень права на страйк для окремих категорій працівників, повідомляє наступне.

Щодо реалізації права найманих працівників на страйк з метою захисту їх соціальних та економічних інтересів

Відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав та свобод інших людей.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" встановлено, що проведення страйку забороняється за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійного лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

Заборона проведення страйку окремим категоріям працівників, під час виконання певних робіт, у певних місцях та за настання певних ситуацій передбачається Законами України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", "Про міліцію", "Про Збройні Сили України", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про електроенергетику", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про транспорт", "Про правовий режим воєнного стану", "Про правовий режим надзвичайного стану" та Гірничим Законом України.

Питання реалізації права на страйк не врегульоване конвенціями Міжнародної організації праці. Разом з тим, в Принципах Міжнародної організації праці щодо права на страйк (Міжнародне бюро праці, Женева, 1998 рік) в розділі 3 "Працівники, які користуються правом на страйк, та ті, що вилучені з категорії наділених таким правом" інформується про те, що Комітет з питань свободи об'єднань вважає "життєво необхідними в буквальному значенні такі служби, в яких право на страйк може бути значно обмежене чи навіть заборонене: лікарняний сектор, служби енергопостачання, служби водопостачання, телефонні служби, служби спостереження за рухом повітряного транспорту (ibid., § 544)".

Таким чином, виходячи із змісту положень частини другої статті 44 Конституції України ("Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей"), частини першої статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ("Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків"), із положень законів України "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про електроенергетику", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про транспорт", а також висновків Комітету з питань свободи об'єднань, наведених вище, можна зробити висновок, що поширення законодавством України заборони на проведення страйків для визначених категорій найманих працівників, оскільки зупинення ними роботи створить загрозу життю і здоров'ю людей, відповідає нормам міжнародного права.

Щодо обмеження права на страйк для працівників транспортного сектора

Аналіз положень статті 18 Закону України "Про транспорт" засвідчує, що цією статтею не встановлена заборона страйків на транспорті взагалі.

Навпаки, цією статтею підтверджено право найманих працівників на страйк "у разі невиконання адміністрацією підприємств умов тарифних угод".

Разом з тим, відповідно до положень частини другої статті 44 Конституції України ("Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей"), частини першої статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ("Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків"), статтею 18 Закону України "Про транспорт" визначено, що "Припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов'язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли страйк становить загрозу життю і здоров'ю людей".