Національна служба посередництва і примирення розглянула запит відділення Національної служби посередництва і примирення в Черкаській області від 26 грудня 2003 року N 02-23/01-118 і роз'яснює наступне.

Запитання 1. Яка частина статті 34, друга чи третя, і в яких межах повинні застосовуватися, якщо страйк був проведений з порушенням найманими працівниками вимог статей 19 і 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", але був спричинений порушенням власником законодавства про працю, про оплату праці та рішень трудового арбітражу і відділення НСПП по вирішенню спору, і закінчився частковим задоволенням вимог найманих працівників?

Відповідно до частини першої статті 44 Конституції України "Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів". Порядок здійснення права на страйк встановлюється Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон) з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Положеннями даного закону визначено умови реалізації права на страйк, порядок оголошення та проведення страйку, випадки, за яких забороняється проведення страйку, а також наслідки участі працівників у страйку.

Частинами другою статті 34 Закону врегульований порядок відшкодування власнику або уповноваженому ним органу (представнику) збитків, заподіяних в результаті проведення страйку, зокрема частиною другою статті 34 Закону встановлено, що "Збитки, заподіяні власникові або уповноваженому ним органу (представнику) страйком, який був визнаний судом незаконним, відшкодовуються органом, уповноваженим найманими працівниками на проведення страйку, у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать)".

Виходячи із змісту даних положень, можна зробити висновок, що відшкодування власникові або уповноваженому ним органу (представнику) заподіяних страйком збитків можливе лише у разі визнання судом такого страйку незаконним.

При цьому, чинними законодавчими та нормативно-правовими актами України не встановлено обмежень щодо реалізації власником або уповноваженим ним органом (представником) права на звернення до суду із заявою про визнання страйку незаконним у випадку, коли причиною проведення страйку стало порушення ним законів України, а закінчився страйк повним або частковим задоволенням вимог найманих працівників.

Визнання страйку незаконним можливе лише у випадках, передбачених положеннями статті 22 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", якими визначено, що "Незаконними визнаються страйки:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2, 4, 6, частин першої і п'ятої статті 12, частин першої, третьої і шостої статті 19 цього Закону;

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог статті 20, частин другої та третьої статті 24 цього Закону;

г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур, передбачених цим Законом".

Зміст даних положень свідчить, що при визнанні страйку незаконним, обставини щодо причин проведення страйку (в тому числі і у випадку порушення власником або уповноваженим ним органом (представником) законів України) та його наслідки (в тому числі і повне або часткове задоволенням вимог найманих працівників) не враховуються. Єдиними підставами для визнання страйку незаконним є недотримання його учасниками умов реалізації права на страйк, порядку оголошення та проведення страйку.

Таким чином, проведення найманими страйку, визнаного судом незаконним, призводить до виникнення у власника або уповноваженого ним органа (представника) права на відшкодування заподіяних йому страйком збитків незалежно від причин та наслідків його проведення найманими працівниками.