Національна служба посередництва і примирення (далі - НСПП) в межах своїх повноважень розглянула Ваше подання про відміну розпорядження НСПП від 23.12.2002 року N 481-р "Про відмову в реєстрації колективного трудового спору між профспілковою організацією відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" Всеукраїнської профспілки "Столиця-Регіони" міста Луцька Волинської області та правлінням відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" міста Луцька Волинської області" і реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) у відкритому акціонерному товаристві "Волиньобленерго" (далі - ВАТ "Волиньобленерго") міста Луцька Волинської області від 09.01.2003 року і повідомляє наступне.

23.12.2002 року НСПП видала розпорядження N 481-р "Про відмову в реєстрації колективного трудового спору між профспілковою організацією ВАТ "Волиньобленерго" Всеукраїнської профспілки "Столиця-Регіони" міста Луцька Волинської області та правлінням ВАТ "Волиньобленерго" міста Луцька Волинської області".

Дане розпорядження було підготовлене на основі матеріалів, які надійшли до НСПП від її відділення у Волинській області та від профспілкового комітету Всеукраїнської профспілки "Столиця-Регіони" ВАТ "Волиньобленерго".

В результаті вивчення зазначених матеріалів було встановлено, що при формуванні і затвердженні вимог профспілкової організації Всеукраїнської профспілки "Столиця-Регіони" ВАТ "Волиньобленерго" до правління ВАТ "Волиньоленерго" не були дотримані положення частини першої статті 3 і частини першої статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

Зокрема, частиною першою статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначено, що сторонами колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні є "наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (представник)".

Таким чином, Закон надає найманим працівникам право вибору: вони можуть бути самі стороною колективного трудового спору (конфлікту) або можуть уповноважити бути стороною спору профспілкову організацію чи будь-яку іншу організацію (орган) (наприклад, раду трудового колективу).

Питання щодо надання найманими працівниками чи отримання від найманих працівників повноважень може ініціюватись як самими найманими працівниками, так і профспілковими організаціями або іншими органами.

Необхідність одержання профспілкою вказаних повноважень підтверджується також і пунктом 8 статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в якому зазначається, що виборний орган профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації "представляє інтереси найманих працівників за їх дорученням при розгляді трудових індивідуальних спорів та у колективному трудовому спорі (конфлікті), сприяє його вирішенню".

Окрім того, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" "Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту)".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначена процедура формування вимог найманих працівників на виробничому рівні: "Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси".

Статтею 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" формування вимог профспілки на виробничому рівні не передбачено.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" формування і затвердження рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок вимог найманих працівників (у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок) можливе на галузевому, територіальному чи національному рівнях. В цьому випадку сформовані і затверджені вимоги є вимогами профспілок. Положення частини третьої статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" стосуються частин першої і другої цієї статті.