Національний банк України у зв'язку із зверненням Служби безпеки України щодо невиконання банківськими установами судових рішень про розкриття банківської таємниці зазначає таке.

Згідно зі статтею 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, в тому числі, на письмову вимогу суду або за рішенням суду.

Пунктом 3.2 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 N 267 (далі - Правила), передбачено, що банки зобов'язані виконувати письмові вимоги судів загальної юрисдикції, а також ухвалені ними рішення (постанови) про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України.

На письмову вимогу суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, або за рішенням (постановою) суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному вимогою або рішенням (постановою) суду, та з обов'язковим урахуванням вимог розділу 2 Правил щодо порядку оформлення документів, що містять гриф "Банківська таємниця".