Відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон) банк на підставі наданих оригіналів або належним чином завірених копій документів ідентифікує осіб, які здійснюють фінансові операції, що згідно з цим Законом підлягають фінансовому моніторингу.

Крім того, при подальшому обслуговуванні клієнта, зокрема, при виконанні розрахункових операцій за його дорученням, банк зобов'язаний перевіряти достовірність та формальну відповідність документів (стаття 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Ефективність виконання банками вказаних обов'язків, зокрема, пов'язана з володінням інформацією щодо способів підробки документів, а також ознак (властивостей) підроблених документів, за якими вони можуть бути виявлені.

Національний банк України надсилає відповідні рекомендації з цих питань для використання в роботі.

В дійсності відносно простий по поліграфічному виконанню та застосованому матеріалу документ має багато властивостей та особливостей, абсолютно точне відтворення яких при підробці є неможливим. З цього слідує - абсолютно точна підробка документа неможлива і отже навіть при найвищій якості підробки детальний аналіз дозволяє виявити у документі такі відхилення від оригіналу, які є достатніми для встановлення підробки.

Відомі два основні способи підробки - типографський спосіб та ксерокопіювання.

Загальні ознаки, які вказують на повну підробку документа для обох способів:

- не витримуються розміри бланка паспорта у порівнянні з оригінальним, дійсним зразком;

- використання різних матеріалів для виготовлення обкладинки паспорта, які не відповідають опису паспорта, а також використовування паперу для виготовлення внутрішніх сторінок паспорта низької якості (відсутність водяних знаків);

- недостатня чіткість дрібних деталей малюнків та тексту;

- зміна загальних розмірів відтиску печатної форми за рахунок недотримання масштабів;

- відсутність люмінесценції при дослідженні документа під УФП.

Приватні ознаки підроблених документів, які виготовленні типографським способом:

- різниця у видах печаток;

- неспівпадання в графіці окремих елементів оформлення документа, передачі градацій тону чорно-білого тонового зображення та в кольоропередачі;

- помилки в тексті та в місці його розташування;

- різниця шрифту, фарби;

- дефекти печатних елементів;

- зміна абсолютної та відносної ширини штрихів порівняно зі штрихами оригінального зразка;

- викривлення малюнка друкованих елементів букв в процесі травлення металевої форми.

Приватні ознаки підроблених документів, виготовлених ксерокопіюванням:

- при дослідженні документа у збільшеному виді - зернистість зображення;

- відсутність ознак, які властиві різним видам печаток;

- недотримання місця розташування надпису малюнків при усадці отриманих ксерокопій до книжного блоку;

- різниця в насиченості забарвлення фонових сіток, написів суміжних сторінок.

Залежно від цілі, що переслідується при підробці документа, кваліфікації і технічних можливостей виконавця, підробка може бути частковою або повною.

Підробка є повною, коли по справжньому документові відтворюються ще раз всі його складові частини (папір, палітурний матеріал та ін.), текстовий і фоновий друк, рукописне та машинописне заповнення бланка, підписи посадових осіб, відтиски печаток та інші реквізити.

За способами виготовлення повна підробка документів може здійснюватися:

- ксерокопіюванням;

- електрографією;

- термокопіюванням;

- виготовленням документів з форм плаского офсетного друку;

- зроблених фотохімічним засобом;

- виготовлення документів, надрукованих з кліше;

- фотографічним способом.

При дослідженні документа, з метою встановлення повної підробки, документ, який перевіряється, порівнюється зі справжнім.

Але на практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли при перевірці зразки справжніх документів відсутні.

Проте і в таких випадках можна прийти до висновку про наявність підробки, якщо достатньо добре знати характерні особливості захисних властивостей дійсних документів і можливі відхилення від них, що в тій чи іншій мірі виникають при підробці.

Справжній документ друкується безпосередньо з набору (стереотипу) або іншої друкованої форми, а підроблений - звичайно друкується з цинкового кліше, зробленого фотохімічним способом.

Кольорово-розділове фотографування захисної сітки забезпечує найбільшу точність відтворення оригіналу. Але фотографування - лише перший етап виготовлення підробки. Далі слідує ретуш (підмалюнок) фотографічного зображення, перекопіювання зображення на металеву (цинкову) пластину, травлення цинкової форми, корегування металевої друкованої форми і нарешті друкування документа.

На кожному із цих етапів неодмінно виникають ті непомітні на перший погляд відмінності від оригінальної друкованої форми, що є характерними ознаками підробки. До них належать:

- зміна загальних розмірів відтиску друкованої форми через недотримання масштабів при фотографуванні і вставки фотографічних матеріалів у процесі їх обробки;

- зміна абсолютної і відносної товщини штрихів малюнка документа, що досліджується порівнянням зі штрихами згідно зразка оригіналу;

- недостатня чіткість дрібних деталей через скривлення при фотографуванні, копіюванні та малюванні;

- викривлення зображення друкованих елементів літер у процесі травлення металевої (цинкової) пластин у кислоті тощо.

Тому якщо в документі, який перевіряється, вдасться виявити зазначені ознаки, то маємо серйозні підстави для того, щоб сумніватися в його дійсності.

Кваліфіковане дослідження віддрукованих документів починається з визначення способів друку, використаних при виготовленні справжніх документів і при їх підробці.

Окремі злочинці, готуючись до підробки документів, вивчають технологію поліграфічного виготовлення друкованих форм, злочинним шляхом добувають шрифти, пробільний матеріал, підбирають відповідний за кольором і відтінком папір і політурний матеріал, що дозволяє їм виготовляти підроблені документи, надто схожі з оригіналом.

Останнім часом широкого розповсюдження набула повна підробка документів способом ксерокопіювання. Дані підроблені документи, як правило, важко виявити візуально, проте ксерокопіювання документів добре виявляється при застосуванні спеціальних технічних засобів для перевірки документів в ультрафіолетовому і інфрачервоному промінні та навіть при незначному збільшенні.

Основними ознаками підробленого документа, виготовленого способом ксерокопіювання, є:

- на різних сторінках підробленого документа кольорова насиченість фонових сіток, написів, малюнків і інших відміток не однакова;

- як правило, на сторінках документа відсутні водяні знаки;

- при ультрафіолетовому проміні добре видимі підроблені водяні знаки;

- мікротекст, мітки, розміщені на невеликій відстані (0,1 мм), злиті разом;

- на підроблених документах краща спроможність паперу до відбивання світла, більш яскраве свічення паперу і чітко виражена фонова сітка, а також інші позначки;

- нитка зшивання бланка документа, як правило, не люмінісцює під ультрафіолетовим промінням;

- мітки, деякі написи, виконані із органічних речовин, невидимі в інфрачервоному промінні.

Ознаки електрографічного виготовлення документів:

- штрихи утворюються скупченням дрібних блискучих крупинок фарбуючої речовини, сплавлених під дією нагрівання і розчинення при закріпленні;

- багаточисельні забруднення незадрукованої поверхні документа окремими сплавленими крупинками або їх скупчення;

- нерівномірне фарбування штрихів і нечіткі їх контури.

Перелічені ознаки чітко розпізнаються при мікроскопічному дослідженні навіть при невеликих збільшеннях.

Ознаки документів, виготовлених термокопіюванням:

- напівпрозорий папір;

- штрихи тексту, що копіюються, мають діапазон від темно-коричневого до чорного кольору.

Ознаки спостерігаються неозброєним оком і при незначних збільшеннях. Від впливу сильного світла (штучного чи природного) папір темніє.

Ознаки документів, одержаних із форм плаского офсетного друку, виготовлених фотохімічним способом:

- рівномірне поверхневе положення фарбуючої речовини у штрихах невеликим шаром;

- відсутність слідів тиснення на папір на лицевій та зворотній сторонах аркуша;

- відхилення загальних розмірів зображень внаслідок недотримання масштабу при фотографуванні;

- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей;

- стовщення штрихів малюнку і тексту у порівнянні з оригіналами. Зазначені ознаки вивчаються за допомогою мікроскопічного дослідження.

Ознаки документів, які віддруковані з фото-цинкографічного кліше:

- втиснення штрихів тексту і малюнку у папір і стовщення фарбового шару по краях штрихів;

- відхилення розмірів друкованого відтиску від оригіналу через недотримання масштабів зйомки при фотографуванні;

- відхилення в товщині штрихів тексту і малюнку в друкованому відтиску, спричинені умовами фотографування, обробки фотоматеріалів, травлення при виготовленні кліше і друку;

- недостатня чіткість дрібних штрихів і деталей, нерівні краї і розриви в штрихах, "з'їдених" кислотою, округлість кутів, позначених двома штрихами (внаслідок "витравлення" кислотою при виготовленні кліше).

Ознаки документів, виготовлених фотографічним способом:

- збільшена товщина паперу, неоднаковість її спектральних властивостей на лицевій та зворотній сторінках;

- лицева сторона при зволоженні стає злегка клейкою;

- підвищення крихкості паперу;

- сіро-чорний колір штрихів тексту і малюнків.

Ознаки добре виявляються при мікроскопічному дослідженні, під ультрафіолетовим промінням різка реакція.

Це такий вид підробки, коли в реквізити справжнього документа вносяться зміни, доповнення чи виконується заміна якої-небудь його частини. Вибір засобу часткової підробки залежить не тільки від мети і можливостей особи, яка здійснює підробку, але і від особливостей підробленого документа (якість паперу бланка, вид захисту, властивостей чорнила, якість штемпельної фарби та ін.). Часткова підробка документів є найбільш поширеним видом підробки. Пояснюється це тим, що для її здійснення не треба складного поліграфічного устаткування, оскільки зміни вносяться в уже існуючий справжній бланк документа. Залежно від того, які реквізити документа фальсифікатор планує змінити, застосовується той чи інший спосіб підробки.

Є декілька основних способів часткової підробки документів:

- механічна підчистка тексту;

- витравлювання (вибарвлення) тексту;

- дописки та виправлення в рукописному тексті;

- додруковування та виправлення в машинописному тексті;

- заміна аркушів документа;

- заміна фотографії в документі;

- підробка відтисків, печаток, штампів, підписів.

Механічна підчистка тексту - вилучання рукописного, машинописного, друкарського тексту чи інших реквізитів документа з метою його підробки.

При цьому способі речовина, якою фарбують штрихи, механічним засобом видаляється з документа разом з верхнім шаром паперу різної товщини. Зробити це без порушень хоча б тоненького шару паперу неможливо, бо волокна поверхні паперу пофарбовані. Чим глибше пофарбований папір, тим товстіший його шар підлягає вилученню.

Механічна підчистка тексту виконується шляхом зіскоблювання або стирання його штрихів, для цього застосовуються ріжучі предмети (лезо бритви чи ножа, літографічні або звичайні голки), або шкільні ластики різних сортів. При цьому способі підробки завжди залишаються сліди.

До основних ознак, за якими виявляється механічна підчистка тексту, відносяться:

- зміна поверхневої обробки паперу. У місцях підчистки порушується зчеплення волокон (з'являється своєрідна ворсистість), тим самим зменшується або повністю виключається глянс (лиск) паперу. Для маскування такого дефекту місце підробки може бути розгладжено площиною нігтя, що призводить до появи в місці підчистки більшого блиску у порівнянні з природним блиском паперу, а це в свою чергу свідчить про механічну підчистку. Виявляється при розгляді ділянки підчистки в косих променях світла:

- зміна прозорості паперу. При написанні тексту чорнилом воно проникає в товщу паперу, тому, підчищуючи рукописний текст разом зі штрихами чорнила, усувається інколи чималий шар паперу. Унаслідок цього в місці підчистки товщина паперу зменшується і збільшується її прозорість. Виявляється в проникаючих променях світла:

- зміна міри проклейки паперу. У місцях підчистки порушується поверхнева обробка паперу, у тому числі і проклейка. При цьому відкриваються пори між волокнами, і у такому розпушеному стані папір стає гігроскопічним (добре вбирає вологу). При повторному нанесенні тексту чорнило в місцях підчистки розпливається в усіх напрямках. Легко виявляється при візуальному огляді (особливо за допомогою лупи).

- порушення малюнка фонової сітки. При підчистці разом з текстом неминуче виводиться частина фонової сітки, порушується її малюнок і на документі утворюється світла поверхня. Виявляється у відбитому світлі;

- залишки штрихів первинного тексту. При виконанні тексту чорнилом волокна фарбуються не тільки на поверхні, але й на достатньо великій глибині аркуша. Тому при підчистці тексту невелика частина фарбованих волокон нерідко залишається невиведеною. Такі залишки штрихів виведеного тексту у вигляді речовини, яка фарбує (чорнило), є ознакою підчистки. Виявляється при дослідженні документа у відбитому світлі із застосуванням лупи або мікроскопа. Мала кількість речовини, яка залишилась у віддалених штрихах і невидима навіть під мікроскопом, у ряді випадків має спроможність люмінесцирувати під впливом збуджуючих промінів.

Вилучення тексту може бути здійснене шляхом його хімічного травлення (виведення чорнила, барв, що входять до його складу), знебарвлення під дією деяких препаратів. Речовина для травлення наноситься на всю ділянку паперу, яка зайнята текстом, або тільки на штрихи тексту, що виводиться. У деяких випадках документ цілком занурюють у розчин для травлення, при цьому стійка до дії подібного роду хімічних реактивів друкарська фарба не витравлюється. До основних ознак, за якими можна встановити факт травлення тексту, відносяться:

- зміна кольору і відтінку паперу. Одночасно з хімічними змінами барвника чорнила відбувається і часткова зміна структури деяких речовин, які входять до складу паперу, унаслідок чого на білому папері залишаються плями жовтого кольору, або плями більш світлого, ніж фон паперу, відтінку. Виявляється візуально у відбитому світлі;