Національний банк України проаналізував діяльність банків України за 11 місяців 2005 року і вимушений констатувати, що в умовах динамічного зростання обсягів активно-пасивних операцій намітилася негативна тенденція зростання ризиків та зниження фінансової стабільності банків.

Особливу стурбованість викликає зростання у багатьох банках ризику ліквідності, про що свідчать значні розриви між активами і пасивами за строками погашення, низька частка високоліквідних активів, значні обсяги залучених для підтримання ліквідності міжбанківських кредитів, високі концентрації за залученими коштами тощо.

Такий стан справ наражає банки на підвищений ризик ліквідності, що призводить до зменшення прибутковості та капіталу і може мати негативні наслідки при несвоєчасному виконанні фінансових зобов'язань та нестабільності на міжбанківському ринку.

Результати аналізу свідчать, що для кожного третього банку частка високоліквідних активів в їх загальній сумі складає менше 10% при середньому значенні по системі 13,9%, що може створити проблеми з миттєвою ліквідністю в цих банках.

Банки для підтримання ліквідності запозичують значні обсяги коштів на міжбанківському ринку, які в результаті з початку року збільшилися удвічі, що негативно вплинуло на дохідність банків.

Занепокоєння викликає зростання розривів між активами і пасивами.

Надзвичайно гострою є проблема довгострокової (до 1 року та більше 1 року) незбалансованості між активами і пасивами.

Суттєве зростання розривів за строками свідчить про слабке управління активами і пасивами у багатьох банках. Доказом цього є і від'ємна чиста процентна позиція по банківській системі, при цьому кожний четвертий банк має від'ємне значення чистої процентної позиції. Така ситуація негативно впливає на показники ефективності діяльності банку, знижує роль прибутку у формуванні капіталу.

На сьогодні не тільки активи, але й зобов'язання банків залишаються недостатньо стабільними, що значною мірою обумовлено значним обсягом залучених коштів від фізичних осіб, зростанням частки вкладів до запитання, наявністю високих концентрацій за пасивними операціями та тенденції до їх зростання.

Також однією з причин зростання ризику ліквідності є зниження рівня капіталізації. Незважаючи на звернення Національного банку до банків щодо необхідності підвищення рівня капіталізації (лист N 43-512/4853 22.07.2005), банки в умовах високих темпів зростання обсягів активних операцій не змогли забезпечити адекватне зростання регулятивного капіталу, що спричинило не тільки зниження рівня капіталізації, але й зменшило можливості довгострокового ресурсного забезпечення, що призвело до зростання розривів між довгостроковими активами і пасивами з терміном погашення до 1 року та більше.

Враховуючи викладене, Національний банк звертає увагу керівництва банків на необхідність проведення виваженої політики щодо управління ризиком ліквідності, починаючи зі стратегічного планування та закінчуючи плануванням щоденної ліквідності.

Передбачені у даний час багатьма банками такі стратегічні напрями довгострокового кредитування, як іпотека, як правило, не підкріплені відповідними (з точки зору строковості) джерелами фінансування. Мають місце факти, коли при плануванні ліквідності банком не враховуються можливості інформаційно-технологічних систем та розширення власної діяльності (розвиток філійної мережі, розширення переліку послуг).

Рекомендації щодо ефективного управління ризиками, а саме, ризику ліквідності, викладені у Методичних рекомендаціях щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалених постановою Правління Національного банку України N 361 від 02.08.2004 та документі Базельського комітету з банківського нагляду за N 69 від лютого 2000 року "Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях".

З метою зниження ризику ліквідності, забезпечення стабільного функціонування і розвитку банківської системи Національний банк пропонує:

- зважено підходити до формування стратегії розвитку банку, зважаючи на фактичну можливість/ефективність її реалізації;

- удосконалити внутрішню нормативну базу та організаційну структуру з метою підвищення якості управління ліквідністю;

- систематично проводити аналіз миттєвої, поточної та довгострокової ліквідності (не тільки для забезпечення дотримання економічних нормативів, визначених Національним банком України, але і для можливості реального виконання необхідних зобов'язань);

- забезпечити дотримання оптимальних розривів між активами і пасивами за строками;

- знизити рівень концентрацій за пасивними операціями з метою запобігання втрати ліквідності у разі вилучення коштів найбільшими кредиторами;

- підтримувати обсяг високоліквідних активів на рівні, достатньому для забезпечення своєчасних розрахунків з клієнтами;

- розробити план заходів щодо підвищення рівня капіталізації, який би передбачав збалансоване зростання капіталу та активів;

- проводити систематичне прогнозування потреб у ліквідності на основі прогнозу змін обсягу і структури кредитних вкладень і залучених ресурсів;

- систематично проводити аналіз стану ліквідності з використанням негативних для банку сценаріїв розвитку подій, пов'язаних зі станом ринку, боржників та кредиторів тощо;

- удосконалити інформаційне забезпечення (особливо стосується банків з розгалуженою мережею філій) для отримання своєчасної та достатньої інформації для цілей управління ліквідністю тощо.

Зважаючи на те, що ризик ліквідності потребує підвищеної уваги з боку Національного банку, для більш глибокого аналізу стану та перспектив розвитку банків пропонуємо банкам до 01.02.2006 надати наступну інформацію:

- прогноз збільшення регулятивного капіталу банку на 2006 рік (згідно з додатком 1 у форматі Excel);

- прогнозні показники діяльності банку на 2006 рік (згідно з додатком 2 у форматі Excel).

Банки 1 та 2 груп мають надати цю інформацію до Департаменту банківського регулювання і нагляду Національного банку України, банки 3 та 4 груп - у відповідні територіальні управління за місцем розташування.