Відповідно до статі 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 69 та 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення виконання інспекторами з банківського нагляду Національного банку України і зовнішніми аудиторами банків вимог Положення з міжнародної практики аудиту 1004 "Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду і зовнішніх аудиторів" Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, прийнятих 18.04.2003 Аудиторською палатою України як Національні стандарти аудиту (із змінами), та Положення Базельського комітету з питань банківського нагляду "Відносини між органами банківського нагляду та зовнішніми аудиторами банків" від 01.01.2002 Правління Національного банку України

1. Схвалити Методичні рекомендації щодо взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України та зовнішніми аудиторами банків, що додаються.

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України для використання в роботі, а також до відома банків та Аудиторської палати України.

3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови О.В.Шлапака, Генеральний департамент банківського нагляду (В.В.Пушкарьов) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

4. Постанова набирає чинності з дня її підписання.

1.1. Метою Методичних рекомендацій щодо взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України та зовнішніми аудиторами банків (далі - Методичні рекомендації) є забезпечення створення умов належної взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України (далі - інспектори) і зовнішніми аудиторами (аудиторськими фірмами) банків (далі - аудитори) під час здійснення ними відповідно інспекційних перевірок діяльності банків та проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності банків (далі - фінансова звітність).

1.2. Ці Методичні рекомендації визначають також роль аудиторів у процесі банківського нагляду, значення їх висновків (звітів) та інформації, які використовуються органом банківського нагляду Національного банку України (далі - орган нагляду) під час здійснення банківського нагляду.

1.3. Підтверджена аудитором фінансова звітність банку забезпечує здійснення аналізу й оцінки його діяльності та містить значний обсяг інформації для інвесторів, яка використовується ними під час прийняття відповідних рішень; вкладники також зацікавлені в отриманні фінансової звітності, підтвердженої аудитором, яка надає правдиве, чітке розуміння наявних активів банку, його доходів і фінансового становища.

1.4. Принципи використання належної співпраці між аудиторами і інспекторами, що викладені в цих Методичних рекомендаціях, мають забезпечити поліпшення наглядового процесу за банками, який здійснює орган нагляду.

Ці принципи поступово впроваджуються в національну банківську систему під час проведення інспекційних перевірок банків органом нагляду.

Ці Методичні рекомендації мають забезпечити виконання директив для наглядових органів, що містяться в Основних принципах ефективного банківського нагляду Базельського комітету від 01.09.97 і Положенні Базельського комітету з питань банківського нагляду "Відносини між органами банківського нагляду та зовнішніми аудиторами банків" від 01.01.2002, та для аудиторів відповідно до Положення з міжнародної практики аудиту 1004 "Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду і зовнішніх аудиторів" Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (із змінами), прийнятих 18.04.2003 Аудиторською палатою України як Національні стандарти аудиту (далі - Стандарти аудиту).

Порядок проведення аудиторської перевірки фінансової звітності та подання її результатів, а також повноваження аудиторів визначені у відповідних законодавчих актах України.

1.5. Запровадження цих Методичних рекомендацій не накладає додаткових обов'язків на аудиторів і не створює додаткових видатків для банків (крім тих перевірок, що можуть здійснюватися аудиторами відповідно до статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14)) . Від аудиторів не вимагається складання окремої звітності для органу нагляду чи проведення перевірки виконання банком його зауважень.

Наведені в Методичних рекомендаціях приклади з міжнародної практики спрямовані на поліпшення співпраці між аудиторами, внутрішніми аудиторами банків і інспекторами, підвищуючи ефективність їх роботи.

1.6. Ці Методичні рекомендації включають розгляд таких питань:

відповідальність керівників банку за залучення для проведення аудиту фінансової звітності банку аудиторів, які володіють професійними знаннями і навичками і не мають конфлікту інтересів;

доступ аудитора до звітів про інспекційні перевірки;

доступ інспекторів до документації аудитора, пов'язаної з перевіркою фінансової звітності;

прямий обмін інформацією між інспекторами, аудиторами і службою внутрішнього аудиту банку шляхом участі цих сторін у спільних зустрічах;

аудиторська перевірка фінансової звітності консолідованої групи.

2.1. Основну відповідальність за поточну діяльність банку і її результати несе правління (рада директорів) банку та призначений ним управлінський персонал.

Вони мають забезпечувати:

а) наявність досвіду роботи та бездоганну ділову репутацію тих працівників, які виконують поставлені перед банком завдання, особливо тих, які обіймають ключові посади;

б) створення та дотримання відповідних стратегії, практики та процедур банку, пов'язаних із різними видами його діяльності, у тому числі з:

високими етичними та професійними стандартами діяльності;

системами, що точно виявляють та оцінюють усі суттєві ризики, а також здійснюють поточний контроль та управління цими ризиками;

відповідними заходами внутрішнього контролю, організаційними структурами та обліковими процедурами;

оцінкою якості активів та їх відповідного визнання й оцінки;

правилами "знай свого клієнта" для запобігання використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

затвердженням форм контролю щодо дотримання показників діяльності та вимог нормативів;

перевіркою відповідності та оцінкою ефективності заходів внутрішнього контролю за допомогою служби внутрішнього аудиту;

в) створення відповідних управлінських інформаційних систем;

г) відповідну політику та процедури управління ризиками;

ґ) дотримання законодавчих та нормативно-правових актів, уключаючи ті, що стосуються платоспроможності та ліквідності;

д) адекватний захист не лише акціонерів (учасників) банку, а й вкладників та інших кредиторів.

2.2. Управлінський персонал банку несе відповідальність за складання фінансової звітності згідно з відповідними концептуальними основами фінансової звітності та за встановлення відповідних процедур бухгалтерського обліку, що забезпечують його ведення, а також документації, потрібної для якісного проведення аудитором перевірки.

Важливим елементом у цій перевірці є запрошення керівниками банку аудитора. Існування системи нагляду за діяльністю банків, у тому числі інспекційні перевірки банків, та проведення аудитором перевірки фінансової звітності банку не зменшує відповідальності правління (ради директорів) банку за забезпечення складання фінансової звітності і правильне ведення бухгалтерського обліку та отримання інформації, що є основою для її складання.

2.3. Відповідальність керівників банку, які залучають аудитора, полягає і в забезпеченні того, щоб:

досвід і знання аудитора дозволили йому зробити правильну оцінку достовірності представлення у фінансовій звітності всіх банківських операцій;

аудитор мав повний та безперешкодний доступ до всієї необхідної інформації, що може суттєво вплинути на фінансову звітність, а також на думку аудитора.

Управлінський персонал банку несе відповідальність за надання аудиторам та інспекторам всієї потрібної інформації, яку вони мають право отримувати відповідно до законодавства України.

2.4. До повноважень інспекторів, також може належати ініціювання визнання органом нагляду результатів проведення аудиторської перевірки банку аудитором, який не виконує умову щодо надання неупередженого та незалежного аудиторського висновку, такими, що не відповідають Стандартам аудиту.

У судженнях про незалежність аудиторів інспектори повинні враховувати різні особливості та вимоги, що передбачені законодавством і нормативно-правовими актами Національного банку України з питань регулювання аудиторської діяльності, зокрема щодо оцінки умов, за яких аудитор використовує фінансові послуги банку, фінансову звітність якого він перевіряє, а також проміжок часу, протягом якого аудитор співпрацює з банком.

2.5. Часті зміни аудитора можуть зумовити негативні наслідки, оскільки за час своєї тривалої роботи з банком аудитор здобуває достатні знання про банк, аудиторську перевірку якого він проводить, і це дозволяє йому робити більш плідний аналіз активів і фінансового стану банку.

Якщо банк часто змінює аудитора, то інспектор повинен встановити причини таких змін, усвідомлюючи, що ці причини не завжди мають бути негативними.

Водночас використання банком послуг одного постійного аудитора протягом тривалого проміжку часу може призвести до порушення його об'єктивності і таким чином, поставити під загрозу його незалежність.

Якщо банк вирішує питання про укладення довгострокового договору на проведення аудиторської перевірки, а також якщо таку перевірку протягом тривалого часу проводить один і той самий аудитор, то банк повинен намагатись забезпечити, а інспектор може перевірити дотримання аудитором принципів професійної незалежності, що викладені в Стандартах аудиту.

2.6. Якщо інспектор має достовірну інформацію про те, що аудитор, який має проводити аудиторську перевірку фінансової звітності банку, не дотримується Стандартів аудиту, зокрема в частині його незалежності, то за ініціативою інспектора орган нагляду за наявності обгрунтованих підстав може рекомендувати банку розглянути питання щодо заміни такого аудитора.

3.1. Орган нагляду та інспектор зацікавлені в забезпеченні того, щоб уся аудиторська робота здійснювалася аудиторами, які:

мають відповідний сертифікат (кваліфікаційну придатність) та бездоганну ділову репутацію;

мають відповідний професійний досвід та компетентність;

дотримуються програми забезпечення якості;

є незалежними фактично та за зовнішніми ознаками від банку, що перевіряється;

дотримуються Стандартів аудиту.

3.2. У багатьох сферах професійної діяльності інтереси інспектора та аудитора збігаються, хоча об'єкти їх уваги можуть бути різними.

Інспектор насамперед зацікавлений у підтриманні безпеки всієї банківської системи і в забезпеченні стабільності і безпеки окремих банків з метою захисту їх вкладників та кредиторів.

Таким чином, на підставі фінансової звітності, яку складає банк, інспектори оцінюють економічний і фінансовий стан банку на певну дату і на майбутнє, а також розмір ризику, на який наражається банк.

3.3. Аудитора насамперед цікавить питання про порядок складання фінансової звітності банку та чи відображає вона дійсний фінансовий стан банку і результати здійснюваних ним операцій.

Також одним з питань, яке розглядає аудитор, є питання обгрунтованості прогнозу правління (ради директорів) банку щодо його майбутнього фінансового стану з урахуванням усієї наявної інформації про подальшу діяльність банку (в основному береться період не менше 12 місяців із дня підготовки фінансової звітності).

3.4. Інспектори зацікавлені у функціонуванні надійної системи внутрішнього контролю як основи для безпечного і компетентного управління діяльністю банку та надають велике значення наявності у банків дієвих заходів внутрішнього контролю, достатніх для характеру, обсягу та напряму банківської діяльності.

Аудитори, як правило, займаються оцінкою системи внутрішнього контролю банку з метою визначення ступеня довіри, яку вони можуть надати цій системі та покладатися на неї під час планування і проведення аудиторської перевірки фінансової звітності.

3.5. Інспектори зацікавлені в застосуванні в банках належних (відповідних) облікових процедур, як передумови для одержання достовірної інформації, що необхідна їм для вимірювання ризиків і контролю за ними.

Аудитори, в свою чергу, перевіряють ці процедури обліку для того, щоб впевнитись у правильності ведення банком бухгалтерського обліку та наявності в банку інформації, що становить основу для складання фінансової звітності, та тим самим надати можливість аудиторам висловити свою думку про цю звітність.

3.6. Інформація, що надається аудитором правлінню (раді директорів) банку, може бути цінною для інспектора щодо розуміння різних аспектів діяльності банку.

У свою чергу, інформація від інспекторів може бути корисною для аудиторів. Результати проведеної інспектором перевірки, що включає оцінку діяльності банку і висновки проведеної перевірки, повідомляються в звіті про інспекційну перевірку. Отримання такого звіту може бути корисним для аудитора, оскільки в ньому міститься оцінка важливих сфер діяльності банку. Така інформація може допомогти аудитору впевнитись у тому, що фінансова звітність, перевірка якої проводиться, не містить суттєво неправильних даних.

До обміну інформацією можна віднести співпрацю між аудитором і інспектором, яка в певній мірі може дозволити уникнути дублювання роботи і посприяти більш ефективному використанню ресурсів обох сторін.

3.7. Таким чином, правління (рада директорів) банку може надати аудиторам, що проводять аудит фінансової звітності банку, звіти інспекційних перевірок, проведених органом нагляду протягом звітного періоду, а у разі доцільності - минулих періодів.

4.1. Відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України банк подає до Національного банку України фінансову звітність банку разом з висновком (звітом) аудитора.

4.2. Важливим фактом співпраці аудитора з інспекторами може бути подання аудитором після закінчення аудиторської перевірки фінансової звітності банку або перевірки з певних питань, яка проводиться відповідно до статті 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність", розширеного аудиторського висновку.

Отриманий органом нагляду від аудитора після проведення такої перевірки аудиторський висновок має містити інформацію про:

достатність резервів та капіталу банку, адекватність бухгалтерського обліку та систем внутрішнього контролю і управління ризиками банку, а також фінансовий стан банку;

будь-який факт чи рішення банку, наслідком яких є:

суттєве порушення вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України;

негативний вплив на здатність банку продовжувати безперервно свою діяльність;

іншу інформацію, яка може бути використана органом нагляду та інспектором для банківського нагляду.

4.3. Відповідно до чинного законодавства України правління (рада директорів) банку має забезпечити оприлюднення фінансової звітності банку разом із висновком аудитора. Право мати доступ до цього висновку поширюється не тільки на акціонерів (учасників) банку, а й на інших користувачів (інвесторів, вкладників і кредиторів), для яких така фінансова звітність є основним джерелом інформації для здійснення аналізу й оцінки банківської діяльності, що потрібні їм для прийняття зважених економічних рішень. Висновок аудитора дає змогу впевнитись у достовірності фінансової звітності і повинен розглядатись як підтвердження можливості банку продовжувати свою діяльність протягом наступного року.

4.4. Крім розширеного висновку аудитора, до документів, що можуть надати інспектору інформацію про діяльність банку, належать робочі документи аудитора, які містять записи про планування аудиторської перевірки, характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур, їх результати, а також висновки, висловлені на підставі отриманих аудиторських доказів, на будь-яких носіях інформації.