Згідно з Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", який прийнятий у грудні 1994 року і введений в дію з 1 січня 1996 року, для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів створений автоматизований банк даних - Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. До інформаційного фонду Державного реєстру включаються індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків.

Статтею 7 Закону передбачено, що ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів є обов'язковим у разі відкриття рахунків в установах банків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року за N 1232 "Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" доручено Державній податковій адміністрації разом з Національним банком з 1 січня 1998 року організаційно забезпечити проведення установами банків операцій за рахунками фізичних осіб (крім анонімних валютних рахунків та рахунків фізичних осіб - нерезидентів) тільки за наявності у них ідентифікаційних номерів Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Інструкцією Національного банку України "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.98 за N 527 і зареєстрованою Міністерством юстиції України 24.12.98 за N 819/3259, передбачено, що у разі відкриття усіх видів рахунків у картку із зразками підписів та відбитком печатки, а також у договір на розрахунково-касове обслуговування включаються ідентифікаційні номери фізичних осіб.