Управління методології кредитних відносин і підготовки нормативних актів НБУ надсилає для використання в практичній банківській діяльності Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України "Про заставу".

1. Відповідно до Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-12 право на заставу - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому кредитор (в даному випадку банк) має право у разі неповернення позики клієнтом одержати перевагу щодо її погашення виходячи з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами. Застосування банками Закону України "Про заставу" повинно забезпечувати своєчасне повернення наданих банками кредитів.

При використанні права на заставу між банком з одного боку та юридичною або фізичною особою з другого боку укладається договір про заставу. Банки можуть на практиці використовувати як різні форми договору про заставу в залежності від виду і предмета застави (іпотека, заклад, застава цінних паперів, товарів у переробці та в обороті тощо), так і єдину форму договору на всі види застав.

2. Договорів про заставу має бути нотаріально засвідченим у тих випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, товари в обороті або у переробці.

Договір про заставу засвідчується:

- на нерухоме майно - за місцем знаходження майна;

- на транспортні засоби - за місцем реєстрації цих засобів;

- на товари в обороті або у переробці - за місцем знаходження власника цього майна.

Якщо договір про заставу на такі види майна не буде засвідчений нотаріально, такий договір не матиме юридичної сили.

Договір про заставу має бути нотаріально засвідченим і у тих випадках, коли це не є обов'язковим згідно з законодавством України, але на цьому наполягає одна із сторін.

При укладенні договору про заставу використовуються терміни:

- Заставодержатель - банк, якому передається в заставу майно і майнові права та цінні папери для забезпечення повернення виданої позики;

- Заставодавець - юридична чи фізична особа-власник, або особа, якій власником надано право на заставу, передає майно, право на вимогу, цінні папери для забезпечення повернення позики;

- Третя особа - це особа-боржник за кредитним договором, в інтересах якої укладається договір про заставу, коли Заставодавцем виступає майновий поручитель;

- Майновий поручитель - особа, яка згідно з договором поручительства зобов'язується перед кредитором (банком) іншої особи відповідати за виконання останнім (боржником за кредитним договором) свого зобов'язання в повному обсязі чи в його частині за рахунок заставленого майна.

3. Сторонами договору про застави (Заставодавцем та Заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.

Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Заставодержателем виступає сам банк або за його дорученням його відділення, філія, регіональне управління (дирекція), в особі їх керівників.

Заставодавець обов'язково має бути власником майна, що передається під заставу, або отримати від власника повноваження на розпорядження цим майном.

Якщо юридичною особою є державне підприємство, то необхідно мати письмову згоду Фонду державного майна або уповноважених державою органів - міністерств, що підтверджує повноваження Заставодавця (державного підприємства) щодо майна.

4. Предметом застави можуть бути:

- земельні ділянки в межах, передбачених чинним законодавством, нерухоме майно, що пов'язане з землею: будівлі, споруди, квартири, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, багаторічні насадження та інше майно, віднесене законодавством до нерухомого та на яке може бути звернене стягнення і яке може бути відчужене;

- товари в обороті або переробці - сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція;

- рухоме майно - майно, яке не віднесене до нерухомого, не пов'язане з землею, що вільно пересувається (транспортні засоби, сільськогосподарські машини, устаткування, що не потребує монтажу, тощо);

- майнові права - права на вимоги за зобов'язаннями, в яких Заставодавець виступає кредитором;

- цінні папери - векселі, облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик, акції, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, приватизаційні папери, ощадні сертифікати.

Предметом застави не можуть бути національні культурні та історичні цінності, які знаходяться у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також вимоги, які мають особистий характер, та інші вимоги, застава яких забороняється законом.

5. Відносини Заставодавця та банку-Заставодержателя регулюються договором про заставу.

Договором про заставу може передбачатись знаходження заставленого майна у будь-якої із сторін. Ризик випадкової втрати предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передача в заставу майна, що знаходиться у спільній власності, здійснюється з письмової згоди співвласників, а якщо в спільній частковій власності - при виділенні частки майна в натурі.

Договір про заставу охоплює речі, невіддільні плоди, а також може включати відокремлені частини цілого, відокремлені плоди, якщо це передбачено договором.

Складові частини переданого в заставу майна відчужуються тільки з письмової згоди Заставодержателя, оскільки це відчуження може призвести до погіршення (пошкодження, знецінення) цього майна.

За згодою Заставодержателя допускається заміна предмета застави у випадках: втрати (повного знищення, непридатності для користування, повного знецінення), пошкодження (механічної, фізичної зміни), псування (хімічної зміни, руйнування під впливом бактерій) переданого в заставу майна та інших можливих випадків.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про заставу" Заставодержатель зобов'язаний страхувати передане в його володіння заставлене майно, Заставодавець зі свого боку повинен страхувати заставлене майно, яке залишається у його розпорядженні. Страхування здійснюється за рахунок власних коштів, якщо інше не передбачено законом або договором.

У договорі про заставу доцільно передбачити положення про те, що нотаріальна контора одночасно з засвідченням договору накладає заборону на відчуження предмета застави.

З метою забезпечення застави цінних паперів за згодою сторін в договорі може бути передбачена передача їх для збереження на депозиті нотаріальної контори або банку.

На підставі договору про заставу, Заставодавець може передати право на користування заставленим майном Заставодержателю або третій особі.

6. При укладенні договору про заставу необхідно також передбачити:

- повне найменування юридичної особи, повноваження її представника, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка передає в заставу майно та майнові права. Банк повинен переконатися, що особа має право на заставу майна чи має майнового поручителя (подається статут, положення, свідоцтво, угода, доручення, приватизаційні папери і т.ін.);

- повне найменування установи банку, посада, прізвище, ім'я та по батькові керівника установи, або в.о. керівника;

- відомості, що містяться у кредитному договорі (дата, номер цього договору, розмір позички, процентів, строки сплати);

- передачу в заставу Заставодержателю (банку) майна (майнових прав) у вартості, достатній для забезпечення повернення позики за кредитним договором та процентів за кредит;

- передачу в заставу майна, яке на даний момент ніде не заставлене, вільне від боргів і на яке не звернене стягнення;

- зазначення адреси заставленого майна, належні умови зберігання (чи експлуатації), порядок використання заставленого майна, заміна його у випадку втрати, псування, пошкодження з вини Заставодавця;

- надання Заставодавцем Заставодержателю Книги запису застав для ознайомлення і відповідальність за вчасне та достовірне внесення до неї змін у подальшому (див. Постанову Кабінету Міністрів України від 12.01.93 р. N 14) "Про Книгу запису застав";

- право Заставодержателя:

а) переважного задоволення своїх вимог із сум страхового відшкодування у разі настання страхового випадку;

б) користуватися (при закладі) предметом застави і порядком використання Заставодержателем отриманого прибутку та відшкодування збитків Заставодавцю у випадку втрати, нестачі чи пошкодження предмета застави;

в) на перевірку стану і умов зберігання заставленого майна;

г) на реалізацію права на заставу у випадку непогашення позики у встановлені строки, а також дострокового стягнення з переліком мотивів (неналежне зберігання, ухиляння від заміни предмета застави, використання позики не за призначенням та інші порушення), проводиться відповідно до положень статей 20, 21, 23, 24, 38 Закону України "Про заставу";

- порядок припинення спірних питань;

- строк дії договору та юридичні адреси сторін.

Слід зазначити, що внесення будь-яких змін до нотаріально засвідчених документів призведе до необхідності їх нотаріального засвідчення. Це положення необхідно зазначити у договорі та вказати, що всі витрати відшкодовуються Заставодавцем або особою, яка внесла зміни.

7. До договору застави додаються документи, перелік яких додається до примірного договору.