Юридичним департаментом Національного банку України вибірково проаналізовано судову практику з питань повернення дебіторської заборгованості, яка має місце при проведенні ліквідаційної процедури КАБ "Слов'янський" і вважаємо за необхідне надати наступні рекомендації щодо укладення кредитних угод.

1. При визначенні у тексті угод порядку вирішення спорів, вважаємо недоцільним включення до кредитного договору умови, яка носить імперативний характер про те, що спір, який може виникнути у зв'язку із виконанням цього договору, підлягає розгляду тільки в конкретно визначеному третейському суді, в тому числі, що знаходиться не на території України, оскільки відповідно до статті 12 та пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України зазначена умова договору може слугувати підставою для відмови в прийнятті позовної заяви при зверненні для вирішення спору до господарського суду.

У той же час, якщо у тексті договору все ж таки передбачений розгляд спору в третейському суді, то у випадку відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви, така відмова повинна бути належним чином обгрунтована (спір може бути вирішений третейским судом, вказана умова договору є дійсною тощо) господарським судом. Якщо рішення господарського суду прийнято без належного обгрунтування, то, на нашу думку, воно є таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки таким чином обмежується можливість юридичної особи на захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому підлягає обов'язковому оскарженню.

За таких обставин, вважаємо, що умова про підвідомчість спорів, які можуть виникнути у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитною угодою, повинна передбачати, перш за все, їх вирішення у господарських судах, або, як виняток, носити не імперативний, а диспозитивний характер (тобто передбачати можливість розгляду спорів, як у третейському, так і господарському суді), що слугуватиме уникненню негативної практики у зв'язку з вирішенням господарських спорів про підвідомчість.