Національний банк України (далі - Національний банк) розглянув листа Асоціації українських банків від 26.11.2023 № 01.07/738 щодо визначення статусу політично значущих осіб та на поставлені запитання повідомляє таке.

1. Чи відносяться до політично значущих осіб ліквідатори та/або виконуючі обов'язки керівників адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків?

Відповідно до абзацу двадцять першого пункту 37 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів), одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ) керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків, належать до національних публічних діячів. Водночас у цьому переліку немає посади виконуючого обов'язки керівника адміністративного, управлінського чи наглядового органу зазначених державних підприємств.

Отже, на думку Національного банку, виконання фізичною особою обов'язків керівника адміністративного, управлінського чи наглядового органу державного та казенного підприємства, господарського товариства, державна частка у статутному капіталі яких прямо чи опосередковано перевищує 50 відсотків, не є підставою для віднесення такої фізичної особи до категорії національних публічних діячів у розумінні Закону про ПВК/ФТ, якщо в подальшому цю фізичну особу не було призначено на посаду керівника відповідного органу державного підприємства/господарського товариства.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута. Нормами Кодексу визначено, що керуючим зазначеними вище процедурами є арбітражний керуючий.

Відповідно до частини першої статті 10 Кодексу арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності.

Особливості банкрутства державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначаються статтею 96 Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 96 Кодексу Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.

Так, органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації (частина третя статті 96 Кодексу).

У частині четвертій статті 96 Кодексу встановлено, що державні підприємства та господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, подають на розгляд кредиторів план санації, погоджений з органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном. Під час процедури санації державних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, їх нерухоме майно може бути відчужене лише у випадках, передбачених планом санації (частина одинадцята статті 96 Кодексу).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об'єктом державної власності (частина шоста статті 96 Кодексу).

Відповідно до частини сьомої статті 96 Кодексу, якщо боржник є державним підприємством або господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.

Відповідно до пунктів 33 та 34 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління (міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи) відповідно до покладених на них завдань: погоджують з Фондом державного майна України плани реструктуризації та санації об'єктів державної власності в разі створення за їх участю нових суб'єктів господарювання; здійснюють визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні.

Отже, арбітражні керуючі під час реалізації своїх повноважень щодо банкрутства державних підприємств мають обмежені функції щодо управління державним майном.

З урахуванням вищевикладеного вважаємо, що підстав для віднесення арбітражних керуючих до національних публічних діячів у розумінні абзацу двадцять першого пункту 37 частини першої статті 1 Закону про ПВК/ФТ не вбачається.