Національний банк України (далі - Національний банк) за результатами розгляду листа Асоціації українських банків від 10.10.2024 № 01.07/644 щодо можливості укладення договору між платіжною фінансовою установою та/або юридичною особою, яка є агентом із здійснення ідентифікації / верифікації клієнтів, та бюро кредитних історій (далі - Бюро) щодо отримання інформації про кредитні історії клієнтів, повідомляє таке.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначає Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" (далі - Закон про обіг кредитних історій).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону про обіг кредитних історій користувачами Бюро (далі - Користувачі) можуть бути банки, небанківські фінансові установи та інші суб'єкти господарської діяльності, які продають товари (послуги) з відстроченням платежу або надають майно в кредит, а також особи, які набули право вимоги за кредитним правочином.

Частиною першою статті 11 Закону про обіг кредитних історій визначено, що Бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів. Кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням Бюро або Договором.

Підстави для отримання кредитних звітів визначені в частині другій статті 11 Закону про обіг кредитних історій, а саме: Користувачі мають право звернутися до Бюро за отриманням кредитних звітів упродовж дії укладеного правочину між ним та суб'єктом кредитної історії, а також за наявності в Користувача письмової згоди суб'єкта кредитної історії на доступ до його кредитної історії. Користувачі мають право звернутися до Бюро за отриманням кредитних звітів у разі звернення суб'єкта кредитної історії до них із метою укладення кредитного правочину, а також надання Користувачу письмової згоди на доступ до його кредитної історії.

Відповідно до статті 3 Закону про обіг кредитних історій:

суб'єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія;

кредитна історія - сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону про обіг кредитних історій.

Отже, банки та небанківські фінансові установи як Користувачі можуть звертатися до Бюро за отриманням кредитного звіту за наявності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на доступ до його кредитної історії в таких випадках:

у разі звернення суб'єкта кредитної історії до них із метою укладення кредитного правочину, тобто такого, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати на їх користь грошових коштів протягом певного часу в майбутньому;

протягом дії вже укладеного кредитного правочину.

Зауважуємо, що, крім банків та небанківських фінансових установ, до Бюро як Користувачі для отримання кредитного звіту суб'єкта кредитної історії можуть звертатися лише ті суб'єкти господарської діяльності, які:

продають товари (послуги) із відстроченням платежу або надають майно в кредит;

набули право вимоги за правочинами, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов'язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів протягом певного часу в майбутньому.

Таким чином, у статті 11 Закону про обіг кредитних історій визначено виключний перелік підстав для звернення Користувачів до Бюро для отримання кредитних звітів.

Щодо питання наявності в платіжної установи підстав для отримання кредитних звітів із Бюро варто зауважити, що відповідно до пункту 60 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" (далі - Закон про платіжні послуги) платіжна установа - юридична особа (крім банку, фінансової установи, що має право на надання платіжних послуг, оператора поштового зв'язку, органу державної влади, органу місцевого самоврядування), яка в установленому порядку отримала право на надання всіх або окремих фінансових платіжних послуг (крім платіжної послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима).

У частині 7 статті 10 Закону про платіжні послуги, зокрема встановлено, що платіжна установа набуває статусу фінансової установи з дня її включення до Реєстру платіжної інфраструктури.

Виключний перелік видів фінансових платіжних послуг наведено в частині першій статті 5 Закону про платіжні послуги.

Надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків) платіжною установою здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем платіжних послуг відповідно до вимог законодавства України, на узгоджених сторонами умовах (частина перша статті 29 Закону про платіжні послуги).