Національний банк України (далі - Національний банк) відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон про Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк згідно з пунктом 30 статті 7 Закону про Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, зокрема, за фінансовими установами, реєстрацію чи ліцензування діяльності яких здійснює Національний банк.

Також Національний банк відповідно до пункту 34-1 статті 7 Закону про Національний банк здійснює нагляд за додержанням банками, іншими фінансовими установами, особами, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки).

У частині першій статті 3-1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що захист прав споживачів фінансових послуг ґрунтується на таких принципах, зокрема:

забезпечення відповідального ставлення до всіх категорій споживачів фінансових послуг, у тому числі при врегулюванні простроченої заборгованості (дотримання вимог щодо етичної поведінки);

сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів фінансових послуг, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов'язаних із користуванням фінансовими послугами;

забезпечення відповідальної ділової поведінки осіб, які надають фінансові послуги, та їх уповноважених представників (осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг).

Національний банк під час проведення безвиїзного нагляду за додержанням законодавства України про захист прав споживачів фінансових послуг запитав від 20-ти найбільших* небанківських фінансових установ України інформацію за укладеними договорами споживчого кредиту із споживачами за період з 01.01.2023 до 30.06.2023.

За результатами аналізу отриманої інформації за укладеними договорами споживчого кредиту зі споживачами за період з 01.01.2023 до 30.06.2023 у межах проведеного Національним банком безвиїзного нагляду виявлено позичальників із нехарактерною, нетиповою поведінкою, що може свідчити про високу ймовірність використання небанківських фінансових установ, що є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі - ВК/ФТ) у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 06.12.2019 № 361-ІХ (далі - Закон № 361-ІХ).

Критерії нехарактерної / нетипової поведінки позичальників такі:

1) часте укладання договорів споживчого кредитування зі строком погашення один - три дні одночасно в кількох фінансових установах (кредит надається шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника в банку);

2) немає прострочень зобов'язань за кредитними договорами. Зазвичай середньостатистичному позичальнику складно одночасно адмініструвати велику кількість кредитів у десятках різних фінансових установах;

3) загальна сума отриманого кредиту на одного позичальника за перше півріччя 2023 року є досить суттєвою [наприклад, загальна сума отриманих одним позичальником кредитів становить 3 455 тис. грн за 283 договорами], що нехарактерно для позичальників у сегменті мікрокредитування (позики "до зарплати").

Звертаємо увагу, що за результатами аналізу руху коштів за рахунками позичальників небанківських фінансових установ із подібною нехарактерною (нетиповою) поведінкою щодо більшості позичальників виявлено випадки систематичного здійснення ними переказів широкому колу інших фізичних осіб, у тому числі здійснення переказів на користь торговців Нігерії, Казахстану за сумнівні послуги, здійснення у великих обсягах грошових переказів із використанням ігрових сервісів, зокрема COSMOLOT, SLOTOKING, PIN-UP, FAVBET, а також отримання переказів від організаторів азартних ігор / ігрових сервісів у великих обсягах, надходження / зняття готівкових коштів у великих обсягах. Водночас слід зазначити, що доходи таких позичальників не відповідають обсягам коштів, що проходять за їх рахунками, а також отриманні кредити використовуються як джерела походження коштів із метою уникнення блокування таких рахунків банками.

З огляду на зазначене вище Національний банк наголошує на необхідності дотримання вимог частини першої статті 10 Закону України "Про споживче кредитування" щодо обов'язку кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію щодо виконання споживачем зобов'язань за кредитними операціями, включаючи зобов'язання перед іншими кредитодавцями. Оцінка кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та за потреби на підставі інформації, законно отриманої з інших джерел.

Одним із основних джерел інформації під час формування скорингової оцінки позичальника з метою прийняття рішення про видачу кредиту потенційному позичальнику є інформація з бюро кредитних історій. Національний банк наголошує на необхідності застосування відповідального підходу під час прийняття рішення про видачу кредиту позичальникам, зокрема об'єктивної оцінки кредитоспроможності споживача та рівня його існуючого боргового навантаження.

Зокрема, під час формування кредитної політики та прийняття рішень про видачу кредиту рекомендуємо:

враховувати існуючий рівень боргового навантаження на позичальника;

аналізувати співвідношення заявлених доходів позичальника з рівнем його наявної заборгованості;

здійснювати розрахунок імовірного боргового навантаження на позичальника з урахуванням усіх майбутніх нарахувань за кредитам.

Крім того, нагадуємо про право, надане кредитодавцю в частині другій статті 10 Закону України "Про споживче кредитування", а саме "у разі ненадання споживачем документів чи відомостей про себе та свій фінансовий стан, що вимагаються законодавством або внутрішніми документами кредитодавця, кредитодавець має право відмовити такому споживачу в укладенні договору про споживчий кредит".