Рада Національного банку України

1. Схвалити Основні засади грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу (додаються).

2. Опублікувати Основні засади грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України.

3. Подати Основні засади грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу до Верховної Ради України для інформування.

4. Правлінню Національного банку України:

1) підготувати та подати Раді Національного банку України до 01 жовтня 2018 року план заходів щодо реалізації Основних засад грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу (далі - План заходів);

2) визначити посадових осіб Національного банку України на рівні заступників Голови Національного банку України, відповідальних за виконання Плану заходів;

3) підготувати пропозиції до проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2020 рік та середньострокову перспективу і подати Раді Національного банку України до 10 липня 2019 року.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу (далі - Основні засади) розроблено Радою Національного банку України (далі - Рада Національного банку) відповідно до статті 100 Конституції України і статей 8, 9 та 24 Закону України "Про Національний банк України" .

Основні сутнісні характеристики, цілі, принципи та інструменти монетарної політики Національного банку України (далі - Національний банк) та напрями їх еволюції визначаються Стратегією монетарної політики Національного банку України, яка розроблена та затверджена Радою Національного банку (далі - Стратегія).

Основні засади розроблені на підґрунті Стратегії та деталізують особливості проведення грошово-кредитної (монетарної) політики, у тому числі макроекономічний контекст, у конкретному році та в середньостроковій перспективі.

Основні засади містять деталізацію особливостей проведення грошово-кредитної (монетарної) політики в 2019 році та на наступні два роки.

Ураховуючи статтю 99 Конституції України та статтю 6 Закону України "Про Національний банк України" , на виконання основної функції Національного банку - забезпечення стабільності грошової одиниці України пріоритетною ціллю грошово-кредитної (монетарної) політики залишатиметься досягнення та підтримка цінової стабільності в державі. Другою за пріоритетністю ціллю є сприяння фінансовій стабільності, у тому числі стабільності банківської системи, якщо це не перешкоджає досягненню і підтримці цінової стабільності. Третьою - сприяння додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримка економічної політики Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає першим двом цілям. Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національний банк України" цінова стабільність - збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання в середньостроковій перспективі (від трьох до п'яти років) низьких, стабільних темпів інфляції, що вимірюються індексом споживчих цін. Для досягнення та забезпечення цінової стабільності Національний банк використовує монетарний режим інфляційного таргетування, оскільки досягнення цінової стабільності найкраще кореспондує із забезпеченням стійких темпів приросту ВВП й усуває передумови для непередбачуваних та суб'єктивно вмотивованих рішень щодо змін у монетарній політиці.

Стратегія грошово-кредитної (монетарної) політики визначає кількісну ціль щодо інфляції - 5% у середньостроковій перспективі.

Ключова (облікова) ставка є основним інструментом грошово-кредитної (монетарної) політики.

Національний банк продовжуватиме дотримуватися плаваючого курсоутворення, маючи на увазі, що монетарна політика не спрямовуватиметься на досягнення певного рівня або діапазону обмінного курсу. Зазначене не виключає можливості проведення Національним банком валютних інтервенцій з метою:

накопичення міжнародних резервів;

згладжування різких змін обмінного курсу гривні, які не ґрунтуються на змінах фундаментальних чинників в економіці;

підтримання трансмісії ключової процентної ставки як основного інструменту монетарної політики.

Оскільки забезпечення сталого економічного розвитку в Україні неможливе без поступу в здійсненні реформ, Національний банк разом з Урядом України докладатиме всіх зусиль для продовження виконання заходів із реформування економіки та фінансової системи, у тому числі передбачених співпрацею з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями.

Рада Національного банку на виконання Конституції України та Закону України "Про Національний банк України" здійснює контроль за проведенням монетарної політики та здійснює аналіз її впливу на стан соціально-економічного розвитку. Сутність контролю полягає в аналізі відповідності прийнятих рішень з монетарної політики необхідності досягнення визначених цілей та наявним на момент ухвалення рішень ризикам, а також якості припущень та прогнозу макроекономічного розвитку, зокрема інфляції. На підставі цього аналізу Рада Національного банку розробляє пропозиції щодо внесення, у разі потреби, відповідних змін до здійснення монетарної політики.

1.1. Зовнішнє макроекономічне середовище

У 2018 році світова економіка демонструє високі темпи економічного зростання - на рівні середніх до глобальної фінансової кризи. Такі темпи спостерігаються в усіх основних регіонах - як у розвинених країнах, так і країнах, що розвиваються. Відповідно спостерігається значне зниження рівня безробіття в багатьох країнах, зокрема в найбільшій економіці світу, США. Зростаючі темпи світової торгівлі та інвестицій продовжують підживлювати високі темпи світового зростання. Інфляція в розвинених країнах поступово починає зростати від своїх мінімальних рівнів, хоча залишається ще нижче від показників, які визначені їх центральними банками як цільові.

Утім середньострокові перспективи світової економіки порівняно із поточним станом є менш оптимістичні, у тому числі як для розвинених економік, так і для більшості країн - експортерів сировинних і промислових товарів. Для розвинених економік це пов'язано із швидким зростанням частки населення пенсійного віку та низьким рівнем зростання загального фактору продуктивності.

Також очікується пришвидшення інфляційних процесів і відповідна нормалізація монетарної політики в розвинених країнах, що полягає, головним чином, у згортанні політики кількісного пом'якшення в умовах відсоткових ставок, близьких до нульових. Зокрема, очікується як подальше підвищення процентної ставки ФРС, так і поступове скорочення обсягу активів на її балансі. ЄЦБ до кінця 2018 року також планує згорнути програму кількісного пом'якшення та підвищувати відсоткові ставки.

Такий розвиток подій зменшуватиме попит на ризикові фінансові активи серед інвесторів і відповідно зумовлюватиме більш жорсткі фінансові умови для країн, що розвиваються. Уже в першому півріччі 2018 року на тлі зміцнення долара США посилився тиск на фінансові ринки цих країн, особливо тих, що мали найбільший рівень зовнішньої вразливості, зокрема Аргентини, Туреччини та низки інших країн. Однак загалом країни, що розвиваються, наразі більш підготовлені до протидії фінансовому тиску, ніж, наприклад, напередодні азійської кризи кінця 90-х років чи глобальної фінансової кризи 2007 - 2008 років. Зокрема, ці країни мають більші міжнародні резерви, нижчі дефіцити поточного рахунку, використовують режими більш гнучкого обмінного курсу та мають у своєму арсеналі системніші макропруденційні інструменти. До цих країн можна віднести й Україну, яка перейшла до режиму із плаваючим курсом, а у якості номінального якоря вибрала цінову стабільність. На жаль, повільне просування структурних реформ в Україні не дало змоги суттєво підвищити економічне зростання після кризи 2014 - 2015 років і Україна все ще потребує суттєвої фінансової підтримки з боку міжнародних інвесторів, зокрема МВФ, для подолання фінансових розривів та скорочення зовнішнього боргу по відношенню до розміру економіки у наступних роках.

Глобальне піднесення світової економіки підтримуватиме ціни на світових товарних ринках, що може сприяти українському експорту. Тому очікується, що ціни на чорні метали залишатимуться високими через зростання попиту, у тому числі з боку машинобудівної галузі, у той час як світові ціни на зернові поволі підвищуватимуться на тлі прискорення зростання світового споживання. Також очікується, що попри стабільне зростання попиту, ціни на нафту коливатимуться близько поточного рівня через нарощення обсягів її видобутку країнами - членами угоди ОПЕК+ та збільшення виробництва сланцевої нафти в США. Разом з тим країни з ринками, що формуються, зіткнулися з проблемою значної корпоративної заборгованості, сформованої в період низьких процентних ставок, тому створення більш жорстких фінансових умов може суттєво загальмувати економіки країн-боржників.

Однак останнім часом у світовій економіці зростають ризики, реалізація яких може зумовити відхилення від наведеного вище сценарію стійкого зростання в середньостроковій перспективі. Зокрема, це стосується:

посилення протекціоністських заходів окремими країнами та відповідного скорочення світової торгівлі з відкладенням інвестиційних проектів;

більш швидкого зростання процентних ставок у розвинених країнах, зокрема через прискорення інфляції, що, у тому числі може спричинити перехід до жорсткіших фінансових умов для країн, що розвиваються, та відповідно більш значних і неочікуваних коливань цін на сировинні товари;

геополітичних конфліктів та торговельних воєн тощо.

У разі реалізації цих ризиків на глобальний попит корекція фінансових умов та цін на сировину може посилюватись. Така корекція може мати нерівномірний у часі характер, підживлюючи додаткові курсові коливання в країнах з ринками, що формуються.

1.2. Внутрішнє макроекономічне середовище

Очікується, що протягом наступних трьох років темп зростання економіки України може прискоритися до 3 - 4 відсотків у реальному вимірі. Профіль зростання в основному визначатиметься ситуацією на зовнішніх сировинних ринках та швидкістю втілення структурних реформ в Україні. Основною складовою зростання економіки залишатиметься приватне споживання, а також очікується активізація інвестиційної діяльності підприємств. Суттєвим стимулом до підвищення інвестиційної активності залишатиметься необхідність модернізації виробництва та сертифікації продукції для розширення доступу до європейського ринку, а також поступове зниження відсоткових ставок.

Ще одним важливим фактором розвитку вітчизняної економіки буде зміна інтенсивності трудової міграції. З одного боку, збільшення працевлаштування українців за кордоном збільшує їх доходи та поточні надходження валюти в країну, що наразі позитивно відображається на стані поточного рахунку платіжного балансу та динаміці обмінного курсу. З іншого - посилення міграційних процесів обмежуватиме пропозицію робочої сили всередині країни та створюватиме тиск на зарплати, що, у свою чергу, знижуватиме цінову конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Відплив висококваліфікованих фахівців за кордон буде послаблювати продуктивність праці як в окремих, зокрема високотехнологічних галузях економіки, так і в інших сферах, таких як освіта, охорона здоров'я, сфера послуг та інші.