Рада Національного банку України

1. Узяти до відома інформацію Правління Національного банку України щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики в першому півріччі 2018 року.

2. Схвалити Оцінку Радою Національного банку України діяльності Правління Національного банку України щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики в першому півріччі 2018 року, що додається.

3. Схвалити рекомендації Правлінню Національного банку України та Кабінету Міністрів України, що додаються.

4. Рішення набирає чинності з дня його прийняття.

Відповідно до Конституції України Рада Національного банку України (далі - Національний банк) здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політики. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про Національний банк України" Рада Національного банку здійснює також:

аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення щодо яких є обов'язковими для Правління Національного банку;

вносить Правлінню Національного банку та Кабінету Міністрів України рекомендації стосовно широкого спектра питань.

З метою забезпечення виконання вищезазначених функцій і завдань Рада Національного банку оцінює діяльність Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики в першому півріччі 2018 року.

Основними засадами грошово-кредитної політики на 2018 рік та середньострокову перспективу (далі - Основні засади), схваленими рішенням Ради Національного банку від 12 вересня 2017 року № 37-рд, визначено, що середньострокова ціль щодо інфляції (приріст індексу споживчих цін у річному вимірі) установлена на рівні 5 відсотків з допустимим діапазоном відхилень ±1 п.п. і досягатиметься починаючи з грудня 2019 року.

Також Основними засадами визначено, що траєкторія цільових показників для річної зміни індексу споживчих цін окреслює поступовий процес зниження інфляції до рівня середньострокової цілі, оприлюднена в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу і залишається незмінною:

грудень 2018 року - 6 відсотків з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

грудень 2019 року і надалі - 5 відсотків з допустимим діапазоном відхилень ± 1 п.п.

Водночас передбачалася така орієнтовна поквартальна траєкторія приросту індексу споживчих цін у річному вимірі для досягнення відповідних кількісних цілей з інфляції:

березень 2018 року - 7.5 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

червень 2018 року - 7 відсотків з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

вересень 2018 року - 6.5 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

березень 2019 року - 5.75 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

червень 2019 року - 5.5 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.;

вересень 2019 року - 5.25 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.

З грудня 2019 року середньострокова ціль щодо інфляції на рівні 5 відсотків з допустимим діапазоном відхилень +/- 1 п.п. стає неперервною в тому розумінні, що Національний банк докладатиме зусиль для її досягнення на постійній основі (для показника приросту індексу споживчих цін у річному вимірі), а не на кінець року.

Основними засадами визначено, що інфляція може відхилятися в короткостроковому періоді від заздалегідь оголошених цільових значень у зв'язку з впливом зовнішніх або внутрішніх шоків, які є поза контролем грошово-кредитної (монетарної) політики, зокрема таких, як зміни цін на сировинні товари та інші високоволатильні компоненти індексу споживчих цін, відхилення адміністративно регульованих цін від раніше заявленого рівня тощо. Заходи грошово-кредитної (монетарної) політики спрямовуватимуться на запобігання впливу вторинних ефектів цих подій на інфляційні очікування та приведення прогнозу інфляції до цільового рівня протягом певного періоду часу і таким чином сприятимуть збереженню цінової стабільності в середньостроковій перспективі.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про Національний банк України" іншими завданнями Національного банку, що уособлюють виконання його основної функції, є:

сприяння в межах повноважень фінансовій стабільності, у тому числі стабільності банківської системи, за умови, що це не перешкоджає досягненню пріоритетної цілі;

сприяння дотриманню стійких темпів економічного зростання та підтримка економічної політики Уряду України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей щодо цінової та фінансової стабільності.

Споживча інфляція в річному вимірі в червні 2018 року хоча й сповільнилася до 9.9 відсотка, однак дещо перевищила передбачену Основними засадами орієнтовну поквартальну траєкторію приросту індексу споживчих цін (червень 2018 року - 7.0 відсотка з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п. п.).

Вплив окремих інфляційних факторів та їх стійкість, які на початку, а потім упродовж 2017 року вважалися тимчасовими були недооціненими. Як наслідок Національний банк підвищив облікову ставку лише в жовтні 2017 року і відхилення інфляції від цільової траєкторії 2017 року виявилося значно більшим, ніж це оцінював Національний банк раніше, і що відповідно передбачалося Основними засадами за підсумками першого півріччя 2018 року.

Короткий аналіз інфляційних тенденцій та динаміки цін основних компонент ІСЦ. Після прискорення споживчої інфляції в січні 2018 року до 14.1 відсотка надалі вона поступово сповільнювалася і досягла 9.9 відсотка в червні. Така тенденція пов'язана з укріпленням обмінного курсу гривні, яке спостерігалося в лютому - квітні, та подальшою його стабілізацією, що зумовлювалося, зокрема, жорсткою монетарною політикою Національного банку. Це сприяло сповільненню зростання цін на імпортовані товари, а також цін на товари та послуги зі значною імпортною складовою у собівартості. Водночас підвищення облікової ставки в жовтні, грудні 2017 та січні, березні 2018 року також мало стримуючий вплив на інфляцію.

Незважаючи на це, інфляційний тиск залишався високим, про що свідчить, зокрема, динаміка базової інфляції, яка в червні становила 9 відсотків у річному вимірі. Серед компонент базової інфляції річне зростання цін на послуги в червні становило 14 відсотків, а на непродовольчі товари - 4.1 відсотка.

Однією з основних причин високої базової інфляції було збільшення виробничих витрат, зокрема, на:

оплату праці - через підвищення мінімальної заробітної плати (з початку 2018 року - на 16.3 відсотка), а також тенденції поступового наближення заробітних плат в Україні до зарплат у країнах-сусідах на тлі інтенсивної міграції;

логістику - у зв'язку з подорожчанням палива та мастил (на 18.1 відсотка в червні в річному вимірі) та підвищенням тарифів на вантажні перевезення залізничним транспортом (на 13.6 відсотка в II кварталі поточного року порівняно з відповідним періодом минулого року);

електроенергію - через підвищення цін на неї для промислових споживачів, яке за перше півріччя становило 23.6 відсотка порівняно з відповідним періодом минулого року;

товари проміжного споживання - через їх подорожчання, яке за зазначений період становило 17.6 відсотка в річному вимірі.

Розширення внутрішньої та імпортної пропозиції сирих продуктів харчування сприяло уповільненню зростання цін на них за даними Національного банку до 5.2 відсотка в червні 2018 року (у річному вимірі) з 23.5 відсотка в грудні 2017 року.

Зростання адміністративно регульованих цін і тарифів у червні 2018 року дещо сповільнилося (до 13.2 відсотка в річному вимірі з 16.1 відсотка в грудні 2017 року). Така динаміка зумовлювалася зокрема високою базою порівняння, адже в минулі роки суттєвішими були темпи підвищення тарифів на послуги ЖКГ, акцизів тощо.

Також дещо сповільнилося зростання цін на паливо (до 18.1 відсотка в червні 2018 року в річному вимірі порівняно з 20 відсотками в грудні минулого року). Цьому сприяло укріплення та стабілізація обмінного курсу гривні. Водночас загальне зниження внутрішніх цін на паливо стримувалося із-за зростання світових цін на нафту.

Поточні тенденції внутрішнього та зовнішнього макроекономічного середовища свідчать про посилення ризиків прискорення інфляції в Україні, що може відтермінувати досягнення цілі з інфляції.

Ризиками можливого прискорення інфляції наразі є:

підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів, що очікується. Це стосується насамперед підвищення внутрішніх цін на газ, що спрямовується на їх наближення до ціни імпортного паритету. Це зумовлюватиме подорожчання житлово-комунальних послуг, зміна вартості яких визначається динамікою цін на газ. Також чинниками підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів розглядаються можливе підвищення світових цін на енергоресурси з відповідним перенесенням на внутрішні ціни та гармонізація ставок тютюнових акцизів з відповідними ставками в ЄС;

високий внутрішній споживчий попит, що може посилитися завдяки зокрема подальшому можливому підвищенню соціальних стандартів, зростанню заробітних плат та збільшенню обсягів переказів коштів від мігрантів, на тлі пожвавлення міграції;

повільне проведення структурних реформ, необхідних для збереження макрофінансової стабільності та подальшої співпраці з МВФ, на тлі високих обсягів погашення зовнішніх боргів у наступних роках;

зниження інтересу інвесторів до українських суверенних зобов'язань унаслідок глобальної тенденції "виходу" інвесторів з активів країн, що розвиваються, та відтермінування отримання фінансування за програмою співпраці з МВФ та відповідно інших міжнародних організацій та країн;

проведення Урядом України більш м'якої фіскальної політики. Зокрема подальше збільшення соціальних видатків вищими темпами, ніж загальне зростання продуктивності праці в економіці, може посилити інфляційний тиск;

високі інфляційні очікування, які наразі продовжують перевищувати цілі з інфляції Національного банку;

наближення українських цін на продовольство до цін у країнах торговельних партнерах, адже внутрішні ціни на окрему продукцію залишаються нижчими порівняно з цінами на аналогічні продукти харчування в сусідніх країнах. На окремі види української продукції спостерігається високий зовнішній попит. Крім того, очікується подальше розширення експортних можливостей для вітчизняних підприємств.

Водночас у зовнішньому середовищі продовжують посилюватися ризики широкомасштабних торговельних війн, що можуть зумовити різкі коливання цін на світових товарних ринках, погіршити умови доступу українського експорту на зовнішні ринки та зменшити валютні надходження. Розворот сприятливих тенденцій, що спостерігались у світовій економіці та на товарних ринках з початку 2016 року, може призвести до значних негативних наслідків для економічної активності та стану валютного ринку в Україні, економіка якої залишається дуже вразливою до зміни світової кон'юнктури. Через валютний канал це може зумовлювати посилення інфляційного тиску.

Ураховуючи зазначені ризики, Національний банк почав проводити жорсткішу монетарну політику і має зберігати її жорсткою надалі для зниження інфляції до її цільового рівня, визначеного Основними засадами.

Згідно з прогнозами Національного банку споживча інфляція:

на кінець 2018 року становитиме близько 9 відсотків, залишаючись вищою, ніж її цільове значення, яке передбачене Основними засадами (6 відсотків з допустимим діапазоном відхилень ± 2 п.п.);

знизиться до рівня меж цільового діапазону у IV кварталі 2019 року і становитиме близько 6 відсотків на кінець 2019 року;

уповільниться до 5 відсотків у 2020 році і відповідатиме центральному значенню цільового діапазону (5 відсотків ± 1 п.п.).

У разі збільшення ймовірності одночасної реалізації зазначених вище ризиків це може призвести до вищого, ніж очікувалося їх кумулятивного впливу на інфляцію, а також появи нових ризиків прискорення інфляції та ризиків макрофінансової стабільності Національний банк має проводити більш жорстку монетарну політику. Жорсткість монетарної політики має бути достатньою для повернення інфляції до встановлених цілей у середньостроковій перспективі.

Статистичні дані свідчать про певне поліпшення окремих показників банківського сектору за підсумками першого півріччя 2018 року. Упродовж зазначеного періоду загалом зросли залишки за кредитами та депозитами. Укріплення гривні сприяло певному зниженню рівня їх доларизації.

Водночас упродовж першого півріччя 2018 року в цілому були вищими показники рентабельності активів та капіталу банків порівняно з відповідним періодом, а також другим півріччям 2017 року. Чистий прибуток банківської системи за січень - червень 2018 року становив 8.3 млрд грн (за шість місяців 2017 року чистий збиток банківської системи становив 1.85 млрд грн).

Такий результат значною мірою вдалося досягти завдяки отриманню банками коштів за депозитними сертифікатами Національного банку та державними цінними паперами.

Попри окремі позитивні моменти в розвитку банківського сектору України продовжили посилюватися негативні тенденції та притаманні йому ризики, зокрема частка непрацюючих кредитів (NPL) не тільки залишається високою, а навіть зростає. Так, частка непрацюючих кредитів зросла з 54.5 відсотка станом на початок поточного року до 55.7 відсотка від загального обсягу наданих кредитів станом на початок липня 2018 року. Частка непрацюючих кредитів у банках з державною часткою капіталу станом на початок липня, як і на початку року, становила близько 71 відсотка, що є найбільшим ризиком як для функціонування банківської системи, так і для бюджету.

Пожвавлення банківського кредитування відбувається насамперед за рахунок збільшення обсягів кредитування домогосподарств у національній валюті передусім на споживчі потреби, у той час як кредитування на інвестиційні потреби практично не зростає. Водночас банківське кредитування характеризується посиленням його концентрації в короткостроковому сегменті. За перше півріччя 2018 року частка короткострокових кредитів (до одного року) у загальному обсязі наданих банками кредитів збільшилася з 40 відсотків до близько 45 відсотків. Натомість частка короткострокових депозитів (до запитання та строком до одного року) за цей період зросла з 79 відсотків до близько 82 відсотків. Такі дані свідчать про суттєві строкові розриви між активами та пасивами банків, що зумовлює, зокрема дефіцит довгострокових коштів для фінансово-економічної системи держави. Водночас недієвими в цьому контексті залишаються позабанківські джерела довгострокових коштів.

За таких умов, а також наявності значних ризиків кредитування та високої частки тіньової економіки, банки продовжували вкладати значні обсяги коштів у високоліквідні інструменти, у тому числі в депозитні сертифікати Національного банку та державні цінні папери. Станом на початок липня, як і на початок 2018 року, частка ОВДП, що перебувала у власності банків, становила близько 48 відсотків від загального обсягу ОВДП, які перебувають в обігу (за сумою основного боргу).

Рада Національного банку підтримує зусилля Правління Національного банку щодо створення умов для зниження дефіциту довгострокових фінансових ресурсів та збільшення обсягів довгострокового кредитування реального сектору економіки і, зокрема, затвердження постанови від 27 грудня 2017 року № 144 щодо зміни до Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи, якими передбачено запровадження довгострокового рефінансування (від одного до п'яти років). Крім того, це створює можливість попереднього формування пулу активів, які банки матимуть змогу надавати як заставу для залучення кредитів овернайт і кредитів рефінансування різних строків. Банки змінюватимуть одні активи в пулі на інші на постійній основі, що дасть змогу їм динамічніше керувати заставними активами. Зазначені зміни набрали чинності з 02 травня 2018 року.

З метою стимулювання банків щодо посилення їх короткострокової стійкості до ризиків ліквідності в червні банки мали розпочати розраховувати новий коефіцієнт ліквідності LCR у тестовому режимі, який стане обов'язковим для виконання з грудня поточного року.

Крім того, у травні Національний банк розпочав стрес-тестування 25 банків, на які сукупно припадає близько 95 відсотків активів банківського сектору. Банки, для яких буде виявлено потребу в капіталі, отримають вимогу про розроблення програм капіталізації.

Упродовж першого півріччя 2018 року можливості Національного банку щодо монетарного стимулювання економічного зростання в короткостроковому періоді були обмеженими з огляду на необхідність проведення жорсткої монетарної політики для зниження інфляції до її цільового рівня. Натомість така політика спрямована на створення сприятливих умов для економічного розвитку України в більш тривалій перспективі. Забезпечення низької та стабільної інфляції є основним внеском у стале економічне зростання.

Послідовність монетарної політики, спрямованої на досягнення незмінних інфляційних цілей, дасть змогу забезпечити довгострокові переваги для сталого економічного зростання. Це досягатиметься за рахунок "заякорення" інфляційних очікувань та зниження довгострокових номінальних та реальних процентних ставок, створення умов для прийняття довгострокових інвестиційних рішень, збереження реальної вартості заощаджень і доходів населення.

Національний банк проводив жорстку монетарну політику насамперед шляхом підвищення своєї облікової ставки, а також процентних ставок за своїми активними та пасивними операціями. Це стримувало розширення споживчого попиту, який значною мірою задовольняється за рахунок імпортної продукції, що має наслідком зростання дефіциту поточного рахунку платіжного балансу та відповідно відплив іноземної валюти з країни. Таким чином, жорстка монетарна політика наразі стримує накопичення макроекономічних дисбалансів, які були притаманні українській економіці упродовж минулого десятиліття.

Жорстка процентна політика Національного банку також сприяла укріпленню обмінного курсу гривні та подальшій його стабілізації. З одного боку це нівелювало цінові переваги українських експортерів на зовнішніх ринках, отримані в результаті девальвації гривні за рахунок зменшення ціни вітчизняної продукції в доларовому еквіваленті. З іншого - стабілізація гривні сприяє поліпшенню прогнозованості ведення діяльності суб'єктами реального сектору економіки та підтримує макроекономічну стабільність у цілому.

Водночас банки України мали достатньо коштів для підтримки економічних процесів та економічного зростання, оскільки в банківській системі зберігався профіцит ліквідності. Про це свідчить подальше збільшення обсягів середньоденних залишків коштів за депозитними сертифікатами Національного банку - їх обсяг наприкінці першого півріччя 2018 року був на 14 відсотків більшим, ніж на початку року.

Попри високі процентні ставки за кредитами банки і надалі очікують збереження тенденції щодо збільшення обсягів кредитування, про що свідчать результати Опитування про умови банківського кредитування в Україні Національного банку. Найбільше зростання прогнозується банками в сегменті короткострокового кредитування бізнесу в національній валюті, зокрема малих та середніх підприємств. Також фінансові установи очікують подальше пожвавлення споживчого кредитування.

Станом на початок липня найбільші обсяги кредитів серед нефінансових корпорацій надані суб'єктам мікропідприємництва (29 відсотків від загального обсягу наданих нефінансовим корпораціям кредитів). Відповідні показники для суб'єктів малого підприємництва становлять 20 відсотків, великого підприємництва - 18 відсотків, середнього підприємництва 10 відсотків. За видами економічної діяльності найбільші обсяги кредитування спрямовуються в оптову та роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, переробну промисловість, сільське господарство та операції з нерухомим майном.

Сприятливою залишалася зовнішньоекономічна кон'юнктура, оскільки світові ціни на українську експортну продукцію залишалися високими, у тому числі на чорні метали та зернові культури. Згідно з розрахунками Національного банку індекс зміни світових цін на товари українського експорту впродовж першого півріччя 2018 року був вищим, ніж упродовж минулого року.

Це зумовлювало збільшення експорту товарів (на 11.7 відсотка за січень - червень 2018 року порівняно з відповідним періодом минулого року - до 21.2 млрд дол. США) та відповідно приплив іноземної валюти в Україну. Однак зростання світових цін на нафту призвело до збільшення вартісних обсягів імпорту нафтопродуктів та природного газу. Пожвавлення внутрішнього споживчого попиту зумовило зростання імпорту продукції машинобудування. У результаті імпорт товарів за січень - червень 2018 року зріс на 14.0 відсотка - до 25.5 млрд дол. США.

Як наслідок сальдо поточного рахунку платіжного балансу за січень - червень 2018 року було від'ємним (-613 млн. дол. США, це більше ніж вдвічі вище, ніж у відповідному періоді минулого року -285 млн дол. США), однак покривалося з надлишком надходженнями за фінансовим рахунком, які за цей період становили 922 млн дол. США.

За сприятливих зовнішньоекономічних умов у 2018 році продовжилося відновлення економіки України. Так у I кварталі 2018 року зростання реального ВВП України прискорилося до 3.1 відсотка в річному вимірі з 2.2 відсотка в IV кварталі 2017 року. Реальний валовий внутрішній продукт України у II кварталі 2018 року зріс на 3.6 відсотка порівняно з II кварталом 2017 року. Загалом після подолання падіння економіка України зростає вже 10 кварталів поспіль.

Економічне зростання підтримувалося насамперед за рахунок посилення внутрішнього споживчого попиту та певного збільшення інвестицій.

Зростання капітальних інвестицій у I кварталі 2018 року загалом прискорилося до 37.4 відсотка в річному вимірі. Найбільші обсяги інвестицій були спрямовані в промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, а також торгівлю. Основним джерелом інвестицій були власні кошти підприємств та організацій. Їх частка у загальному обсязі освоєних (використаних) капітальних інвестицій у I кварталі становила 76.2 відсотка.

Про пожвавлення споживчого попиту свідчило, зокрема зростання:

фізичного обсягу обороту роздрібної торгівлі (у порівняних цінах) - на 6.2 відсотка за перше півріччя 2018 року порівняно з відповідним періодом минулого року;

обсягу оптового товарообороту - на 4.6 відсотка;

пасажирообороту - на 5.3 відсотка.

Чинниками посилення внутрішнього споживчого попиту були збільшення доходів населення та зростання обсягів споживчого кредитування. Так, подальше підвищення мінімальної заробітної плати (з початку 2018 року - на 16.3 відсотка), а також тенденції поступового наближення заробітних плат до зарплат у країнах-сусідах на тлі інтенсивної міграції підтримали високі темпи зростання заробітних плат. Реальна заробітна плата в червні 2018 року зросла на 13 відсотків у річному вимірі.

Відновленню економіки в 2018 році також сприяли позитивні тенденції в промисловості. Обсяг промислового виробництва за перше півріччя 2018 року порівняно з аналогічним періодом торік збільшився на 2.5 відсотка, що відбулося як за рахунок приросту в добувній, так і в переробній промисловості. Серед галузей переробної промисловості зростання зафіксовано зокрема в металургійному виробництві (2.2 відсотка), машинобудуванні (6.6 відсотка), деревообробній галузі (4.4 відсотка), виробництві коксу, продуктів нафтоперероблення (5.9 відсотка), виробництві автотранспортних засобів (19.1 відсотка), хімічній промисловості (39.5 відсотка). Також зростання відбулося за категорією "постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря" - 4.3 відсотка.