Національний банк України (далі - Національний банк), керуючись пунктом 2 частини другої статті 14 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про запобігання) та статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Національний банк, за результатами опрацювання виявленої під час здійснення нагляду інформації, виявив ряд ознак, які, на думку Національного банку, можуть свідчити про здійснення клієнтами банків фінансових операцій, що містять ознаки фіктивності (далі - фінансові операції, які містять ознаки фіктивності). Перелік критеріїв для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності, наведений в Додатку до цього листа.

З метою попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, рекомендуємо банкам перевіряти, зокрема, на предмет виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності, як існуючих клієнтів, так і нових клієнтів, приділяючи їм особливу увагу на етапі встановлення ділових відносин. З цією метою, на думку Національного банку України, доцільно налагодити співпрацю між структурним підрозділом з питань фінансового моніторингу та підрозділами банку, до компетенції яких належить встановлення ділових відносин, відкриття рахунків, а також тими, які беруть участь в обслуговуванні фінансових операцій клієнтів, з залученням у разі необхідності служби безпеки банку, проведенням перевірки з виїздом за місцезнаходженням клієнта.

Окремо зауважимо, що наявність у клієнта одного або кількох критеріїв, що містяться у Додатку до цього листа, не означає, що фінансові операції цього клієнта є фіктивними. Але у таких випадках банкам рекомендується провести аналіз діяльності такого клієнта на предмет підтвердження або спростування відповідних підозр. При цьому, клієнт може мати як один критерій, так і декілька взаємопов'язаних між собою критеріїв.

Разом з цим, якщо наявної інформації недостатньо для здійснення аналізу, банки можуть скористатися наданим законодавством правом на подання запиту до іншого банку.

Так, відповідно до статті 64 Закону про банки банк має право витребувати інформацію, яка стосується вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в тому числі в інших банків.

Крім того, пунктом 9 частини першої статті 62 Закону про банки передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка становить банківську таємницю, розкривається банками іншим банкам у випадках, передбачених Законом про банки та Законом про запобігання.

Разом з цим, відповідно до статті 64 Закону про банки та пункту 3.7 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці -1 інформацію, у тому числі, яка становить банківську таємницю, банки зобов'язані надати безоплатно протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту іншого банку.

З огляду на зазначене для цілей вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, а також спростування або підтвердження підозр щодо здійснення клієнтом фінансових операцій, які містять ознаки фіктивності, банк може звернутися до іншого банку із запитом стосовно наявності або відсутності фактів/інформації, які підтверджують або спростовують відповідні підозри. Банк, що отримав такий запит, надає узагальнену інформацію, що стала відома йому під час вивчення конкретного клієнта, в тому числі щодо наявності або відсутності критеріїв, перелічених у Додатку до цього листа, у передбаченому законодавством порядку. При цьому Національний банк рекомендує здійснювати обмін інформацією між банками засобами електронної пошти Національного банку (за виключенням випадків, які унеможливлюють передачу інформації у зазначений спосіб).

Водночас Національний банк зазначає, що обмін у передбачених пунктом 9 частини першої статті 62, частиною сьомою статті 64 Закону про банки випадках інформацією, що становить банківську таємницю та необхідна для виконання банками покладених на них обов'язків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, здійснюється без направлення запиту та/або отримання дозволу клієнта про розкриття інформації. При цьому у разі виникнення необхідності в отриманні даних щодо руху коштів за рахунками клієнта в іншому банку, банк, який отримав такий запит, може повідомити відповідну інформацію за умови наявності або надання письмового дозволу цього клієнта.

За результатами проведеного аналізу інформації про клієнта (у тому числі отриманої від іншого банку) банку рекомендується підтвердити або спростувати підозри щодо здійснення клієнтом фінансових операцій, які містять ознаки фіктивності.

У випадках, якщо банк встановив, що клієнт здійснив фінансові операції, які містять ознаки фіктивності, рекомендуємо банкам встановити такому клієнту неприйнятно високий ризик та використати законодавчо закріплене право відмови в підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або встановленні ділових відносин на підставі статті 10 Закону про запобігання з наданням відповідної інформації до Державної служби фінансового моніторингу України.

Додаток: перелік критеріїв для виявлення клієнтів, фінансові операції яких містять ознаки фіктивності.