1. Схвалити Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу.

2. Опублікувати Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

3. Подати Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу до Верховної Ради України для інформування.

4. Правлінню Національного банку України:

підготувати та подати Раді Національного банку України до 15.01.2017 план заходів щодо реалізації Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу (далі - План заходів);

визначити посадових осіб Національного банку України на рівні заступників Голови Національного банку України, відповідальних за виконання в установлений термін Плану заходів;

підготувати пропозиції до проекту Основних засад грошово-кредитної політики на 2018 рік і подати Раді Національного банку України до 30 червня 2017 року.

5. Раді Національного банку України розглянути питання про План заходів на черговому засіданні Ради Національного банку України в січні 2017 року.

Основні засади грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу (далі - Основні засади) розроблено Радою Національного банку України (далі - Рада Національного банку) на виконання статті 100 Конституції України і статей 8, 9 та 24 Закону України "Про Національний банк України" (далі - Закон про Національний банк).

Основні засади спрямовані на виконання статті 99 Конституції України, яка встановлює основну функцію Національного банку - забезпечення стабільності грошової одиниці України. Відповідно до статті 6 Закону про Національний банк під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, у тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі щодо цінової стабільності. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей щодо цінової та фінансової стабільності.

Основні засади розроблено з урахуванням статей 1 та 6 Закону про Національний банк, завдань економічної програми, що підтримується в межах угоди з Міжнародним валютним фондом (далі - МВФ) про Механізм розширеного фінансування (EFF)-1, Прогнозу економічного та соціального розвитку України на 2017 рік та основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2018 і 2019 роки-2 та макроекономічного прогнозу Національного банку-3.

Основні засади встановлюють пріоритетну ціль і принципи грошово-кредитної політики на 2017 рік та середньострокову перспективу, ураховують поточні особливості тенденції на світових ринках, характер їх впливу на українську економіку, відповідну специфіку й напрями виконання Національним банком України (далі - Національний банк) його функцій, макроекономічні індикатори та показники діяльності Національного банку в середньостроковій перспективі, можливі супутні ризики та загальні підходи щодо їх нівелювання.

Відповідно до статті 100 Конституції України виконання Національним банком Основних засад контролює Рада Національного банку.

Відповідно до статті 9 Закону України про Національний банк Основні засади розробляються щороку. Відповідно Основні засади на 2018 рік і середньострокову перспективу мають бути розроблені, опубліковані та подані до Верховної Ради України для інформування до 15 вересня 2017 року.

Світова економіка перебуває в зоні високих ризиків. Темпи її зростання уповільнюються третій рік поспіль. Згідно з прогнозом МВФ-4 вони зменшаться з 3,4% в 2014 році до 3,1% в 2016 році.

Темпи зростання ВВП найбільш розвинених економік світу знижуватимуться з 2,1% (2015 року) до 1,6% (2016 року). У США відповідне сповільнення становитиме з 2,6% до 1,6%, у країнах - членах ЄС - з 2,3% до 1,9%, у Китаї - з 6,9% до 6,6%. Темпи зростання економіки Японії можуть утриматися на мінімальному рівні - 0,5%.

У країнах - членах СНД поки прогнозується лише уповільнення економічного спаду від -2,8% (2015 року) до -0,3% (2016 року), хоча в 2014 році темпи приросту їх ВВП були додатними (1,1%).

Споживча інфляція в розвинених економіках утримується на ризиковано низьких рівнях - у 2016 році вона може становити 0,8%. В економіках, що розвиваються, дещо вищий рівень інфляції (4,5%) демонструє наявність додаткових ризиків макрофінансової корекції. Із врахуванням невисоких темпів зростання світової економіки це свідчить не стільки про зменшення міжнародних ризиків, як про неготовність їх глобального нівелювання. Зазначене спричиняє відтермінування активних інвестиційних рішень у світі. Надходження капіталу до країн з ринками, що формуються, наблизилися на початку 2016 року до 1,5% ВВП, що в шість разів менше, ніж напередодні глобальної кризи 2008 - 2009 років (близько 9%, 2007 рік).

На цьому тлі МВФ відзначає згортання глобальних транскордонних банківських потоків. Це загрожує насамперед звуженням відносин між банками економічно розвинених країн та малих економік, що розвиваються. Наведене гальмує світову торгівлю. Її обсяги досягли рівнів, коли відкрито постало питання про переосмислення ймовірних темпів і форм подальшої світової глобалізації.

Через це, а також специфічні риси української економіки (мала, відкрита, зі спеціалізацією на випуск продукції неглибокої переробки) її динаміка та фінансовий стан залежатимуть від факторів глобальної кон'юнктури як у 2017 році, так і в більш віддаленій перспективі.

Попри прогнозоване прискорення в 2017 році світового виробництва до 3,4%, а торгівлі - до 3,8%, очікуване підвищення цін на різні групи товарного експорту залишається неоднаковим. Так, якщо ціни на нафту в 2017 року можуть збільшитися на 17,9%, то на неенергетичні сировинні товари - лише на 0,9%. Це підвищуватиме фінансові ризики таких енергозалежних економік, як українська.

У цьому контексті виокремлюються не дуже сприятливі тренди, що впливають на динаміку ключових експортних ринків України. Так світові ціни на метали хоча й можуть збільшитися у 2017 році на 2%, але не компенсують їх падіння на 8% у 2016 році. Крім того, ф'ючерсні ціни на метали свідчать про вірогідність їх збереження на низьких рівнях. Ціни на пшеницю ймовірно перебуватимуть під тиском на зниження через її високий врожай та очікуване зростання запасу зернових у США та Європі.

Наведені прогнози узгоджуються з поточною динамікою цін на традиційні групи українського експорту. Так, якщо спостерігаються певні ознаки підвищення цін на сталь і залізну руду в 2016 році, то ціни на зернові (пшениця та кукурудза) залишаються низькими. Це не сприяє м'якому нівелюванню зовнішніх та внутрішніх диспропорцій української економіки.

Її стан додатково ускладнюється закриттям традиційних ринків Російської Федерації та інших країн - членів СНД. Водночас доступ на ринки ЄС, попри запровадження зони вільної торгівлі, залишається обмеженим та ще не компенсує відповідних втрат. Розкриття потенціалу торгівлі з ЄС вимагає подальшої тривалої адаптації до нових стандартів, регламентів, правил сертифікації, процедур контролю тощо. Освоєння нових ринків збуту в Азії, Африці та Америці також є питанням середньострокової перспективи.

Разом із чутливістю споживчого імпорту до підвищення внутрішніх номінальних доходів це зумовлює наявність постійних ризиків зростання дефіциту поточного рахунку платіжного балансу. За прогнозом Національного банку, він може збільшитися від 0,2 млрд. дол. США у 2015 році до 2,5 млрд. у 2016 році та 2,9 млрд. у 2017 році. Прогнозується, що такий обсяг дефіциту поточного рахунку не є надмірним за умови припливу капіталу у відповідь на поліпшення бізнес-клімату та викликаний, у тому числі, потребами імпорту для інвестиційних цілей.

Водночас зовнішнє фінансування дефіциту поточного рахунку обтяжується складним доступом українських компаній до міжнародних фінансових ринків. Крім причин воєнного характеру, це спричинено насамперед низькими суверенними рейтингами України, нерозвиненістю фондового ринку країни, значними курсовими ризиками, наочними проблемами глобального характеру тощо.

За вищенаведених умов стан і динаміка платіжного балансу продовжують залежати від надходження допомоги з боку офіційних кредиторів України та міжнародних фінансових організацій (МФО).

Зазначене вище визначає нагальну потребу збереження плідних відносин з МФО та відсутність у найближчій перспективі об'єктивних підстав для глибокої лібералізації операцій, пов'язаних з відпливом іноземної валюти за межі країни.

Основні засади підготовлено з урахуванням прогнозів основних макропоказників Уряду України відповідно до першого сценарію, що був закладений у проект Державного бюджету України на 2017 рік, та Національного банку-5. Ці прогнози передбачають приріст реального ВВП в 2017 році на 2,5 - 3,0%, інфляцію за індексом споживчих цін - на рівні 8% (у розрахунку грудень до грудня попереднього року), номінальний ВВП - в обсязі 2585 - 2627 млрд.грн.

За прогнозом Національного банку, прирости грошової маси та грошової бази становитимуть 13,2% і 8,4%, відповідно.

Ці прогнози макроекономічних показників слугуватимуть Національному банку орієнтиром під час визначення його рішень з грошово-кредитної політики. Утім вибір їх конкретної конфігурації залежатиме не лише від наведених параметрів, але також і від фактичної динаміки зовнішньої кон'юнктури, реального стану грошово-кредитного та валютного ринків і фактичного наближення Національного банку до його середньострокових цілей. Їх досягненню сприятиме регулярне оновлення зазначеного прогнозу відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов здійснення грошово-кредитної політики.

Ураховуючи вимоги статті 6 Закону про Національний банк, пріоритетна ціль грошово-кредитної політики полягає в зниженні інфляції (за індексом споживчих цін) до рівня однозначного показника та утримання її на такому рівні в середньостроковій перспективі.

Подальша траєкторія цільових орієнтирів за споживчою інфляцією визначатиметься з урахуванням балансів інфляційних ризиків, потреби в підтриманні стійких темпів економічного зростання та рівня фінансової стабільності в державі.

Оскільки низька і стабільна інфляція є одним із головних внесків у стале економічне зростання, який може бути забезпечений центральним банком, Національний банк проводитиме грошово-кредитну політику на засадах цінової стабільності. Монетарним режимом для забезпечення пріоритетної цілі є інфляційне таргетування (далі - ІТ). Формування низькоінфляційних очікувань є ключовим елементом поліпшення макроекономічного середовища та відновлення економічного потенціалу України.

У 2017 році Національний банк розглядатиме свій цільовий орієнтир за споживчою інфляцією (тобто зміною індексу споживчих цін) на рівні 8% ± 2 п.п. (грудень до грудня попереднього року).

Середньострокова ціль щодо інфляції встановлена на рівні 5% ± 1 п.п. (для річного приросту індексу споживчих цін) і досягатиметься поступово. Зокрема визначена така подальша траєкторія цільових показників для річної зміни індексу споживчих цін:

грудень 2018 року - 6% ± 2 п.п.;

грудень 2019 року і надалі - 5% ± 1 п.п.

Досягнення зазначених цілей має виходити з потреби формування підвалин стабільності не лише на коротко-, але і середньострокових горизонтах розвитку держави.

Цільові показники щодо інфляції на 2017 - 2020 роки після їх оголошення не можуть бути змінені. Надалі в міру прогресу в економічному розвитку України середньострокові цільові показники щодо інфляції можуть бути переглянуті в бік зниження.

Інфляція може відхилятися в короткостроковому періоді від заздалегідь оголошених цільових значень у зв'язку з впливом зовнішніх і внутрішніх шоків, які є поза контролем грошово-кредитної політики, зокрема таких, як зміни цін на сировинні товари та інші високоволатильні компоненти індексу споживчих цін, відхилення адміністративно регульованих цін від раніше заявленого рівня тощо. Приведення інфляції до її цільового рівня в найкоротший термін за таких обставин може мати стримуючий характер з погляду економічного зростання. У такому разі заходи грошово-кредитної політики спрямовуватимуться на запобігання впливу вторинних ефектів цих подій на інфляційні очікування і таким чином сприятимуть збереженню цінової стабільності в середньостроковій перспективі. Інформація щодо періоду часу, протягом якого буде досягнуто повернення до встановленої цілі інфляції, буде чітко доведена до відома громадськості в кожному такому випадку.

Стабілізація інфляційних очікувань є ключовим елементом підвищення ефективності інших макроекономічних заходів Національного банку та Уряду, адресованих відновленню економічного потенціалу України. Крім того, досягнення пріоритетної цілі щодо досягнення та підтримки цінової стабільності сприятиме виконанню Національним банком його інших цілей.

Згідно зі статтею 6 Закону про Національний банк, іншими завданнями Національного банку, що уособлюють виконання його основної функції, є:

сприяння в межах повноважень фінансовій стабільності, у тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню пріоритетної цілі;

сприяння дотриманню стійких темпів економічного зростання та підтримка економічної політики Уряду України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей щодо цінової та фінансової стабільності.

У разі досягнення зазначених цілей забезпечення фінансової стабільності разом із підтримкою стійких темпів економічного зростання може бути факторами і навіть передумовами забезпечення цінової стабільності держави.

Дезінфляційний тренд, за яким річний приріст споживчих цін зменшився із 43,3% в грудні 2015 року до 12,1% у листопаді 2016 року, із одночасним формуванням ознак стабілізації валютного ринку збільшують вікно можливостей для взаємного посилення цінової стабільності, економічного зростання, а також фінансової стабільності, у тому числі стійкості банківської системи.

Реалізація грошово-кредитної політики базуватиметься на таких основних принципах:

пріоритетність досягнення та підтримки цінової стабільності в державі;

Національний банк дотримуватиметься режиму плаваючого обмінного курсу. Однією з цілей валютних інтервенцій є згладжування надмірної волатильності обмінного курсу. По мірі відновлення стабільного функціонування валютного ринку Національний банк поступово зменшуватиме свою присутність на ньому та послаблюватиме заходи адміністративного регулювання;

перспективний характер прийняття рішень, які мають ґрунтуватися на макроекономічній основі та сприяти економічному зростанню. Рішення щодо параметрів грошово-кредитної політики базуватимуться на комплексному макроекономічному аналізі та прогнозі;

прозорість діяльності Національного банку. Детальні роз'яснення дій Національного банку та причин, які їх зумовили, надаватимуться учасникам ринку на регулярній основі під час підготовки та відразу після ухвалення відповідного рішення;

інституційна, фінансова, та операційна незалежність, яка використовуватиметься Національним банком для виконання своєї основної функції щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Середовище стабільної інфляції та застосування плаваючого обмінного курсу сприятимуть виконанню другої за пріоритетністю цілі діяльності Національного банку щодо фінансової стабільності. Це відбуватиметься за рахунок стабілізації інфляційних очікувань, повернення довіри до гривні разом із поступовою дедоларизацією.

Водночас відкритість економіки України та слабкість її фінансової системи зумовлюють суттєві ризики для фінансової стабільності. З огляду на це Національний банк готовий у випадку кризових явищ застосовувати монетарний інструментарій для нівелювання впливу шоків на фінансову систему України. Це, зокрема, відбуватиметься за рахунок застосування інструментів ключової процентної ставки та валютних інтервенцій, виконання функції кредитора останньої інстанції для стабілізації очікувань, подолання ринкової дисфункції у періоди фінансових стресів.

Водночас Національний банк спрямовуватиме зусилля на усунення ризиків для фінансової стабільності шляхом розбудови макропруденційного інструментарію.

Також Національний банк здійснить системний аналіз причин і наслідків банківських криз у 2008 - 2009 роках та 2014 - 2016 роках з метою розроблення необхідних заходів для унеможливлення таких подій у майбутньому.

Розуміючи важливість сталого розвитку фінансової системи як запоруку її здатності до протидії шокам, Національний банк продовжуватиме ініціювати зміни, спрямовані на посилення захисту прав кредиторів і вкладників, підвищення рівня корпоративного управління та чесної конкуренції у фінансовому секторі, стимулювання безготівкових розрахунків тощо, які передбачені Комплексною програмою розвитку фінансового сектору України до 2020 року. Цим цілям також сприятиме поступова лібералізація руху капіталу, яка здійснюватиметься в міру створення належних передумов.

Національний банк продовжуватиме тісну співпрацю з Урядом України та іншими регуляторами для досягнення цілі щодо фінансової стабільності, зокрема в рамках роботи Ради з фінансової стабільності. Співпрацюючи з Урядом України, Національний банк визначатиме шляхи та засоби мінімізації системних ризиків, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи держави.

Така діяльність не лише сприятиме досягненню цілі щодо фінансової стабільності, а й поліпшуватиме механізм монетарної трансмісії, зокрема її процентного каналу.

Основним внеском у стале економічне зростання з боку Національного банку - створення середовища з низькою та стабільною інфляцією.

Оскільки забезпечення сталого економічного розвитку в Україні неможливе без поступу у здійсненні реформ, Національний банк докладатиме всіх зусиль для продовження разом з Урядом виконання заходів, передбачених співпрацею з міжнародними фінансовими організаціями.

Співпрацюючи з Урядом України, Національний банк має спрямовувати свою діяльність на виконання завдань, визначених Законом про Національний банк. Національний банк не зазнаватиме тиску та не використовуватиме інструменти грошово-кредитної політики для досягнення цілей, не сумісних з його пріоритетною ціллю.

Національний банк співпрацюватиме з Урядом України та іншими установами в розбудові відповідних інституційних умов для ефективного досягнення та підтримки цінової стабільності в державі, у тому числі зваженої економічної та бюджетної політики, розвитку фінансового ринку та інших заходів, пов'язаних зі зміцненням довіри до національної валюти.