З метою виконання вимог Закону України "Про Національний банк України" Рада Національного банку України

1. Взяти до відома інформацію Правління Національного банку України про проведення Національним банком України грошово-кредитної політики за 2015 рік та 9 місяців 2016 року.

2. Схвалити Оцінку Радою Національного банку України діяльності Правління Національного банку України щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики в 2015 році та І - III кварталах 2016 року з урахуванням результатів обговорення.

3. Схвалити Рекомендації Правлінню Національного банку України та Кабінету Міністрів України.

4. Рішення набирає чинності з дня його прийняття.

В Основних засадах грошово-кредитної політики, які були затверджені рішенням Ради Національного банку України від 11 вересня 2014 року № 28, в умовах інфляції 12,9% і прогнозу на кінець року вище 25% було визначено основне завдання для Національного банку України як "максимально можливе зниження темпів інфляції у річному вимірі з метою зламу висхідного тренду в її динаміці та створення підґрунтя для досягнення середньострокової цілі".

Водночас було встановлено, що "стратегічна мета монетарної політики полягає у досягненні і підтриманні у середньостроковій перспективі низьких стабільних темпів інфляції (5% на рік з допустимим відхиленням ±1 процентний пункт) та стійкої динаміки курсу національної валюти з врахуванням необхідності подолання стагфляційних процесів в економіці і поступовому переході до інфляційного таргетування".

Як цілі Національного банку України Основними засадами грошово-кредитної політики були визначені також цілі сприяння стабільності банківської системи і підтримки економічного зростання, якщо це не перешкоджатиме забезпеченню цінової стабільності.

За результатами 2015 року споживча інфляція становила 43,3% (у розрахунку до грудня попереднього року) та 48,7% (до відповідного періоду попереднього року). Це значно перевищило показники інфляції в попередньому (2014) році, які дорівнювали 24,9% та 12,1%, відповідно.

Протягом 2015 року гривня за офіційним курсом знецінилися відносно долара США на 52% до 24 грн./дол. США.

Наведене не дає змоги визнати виконаним в достатній мірі основне завдання грошово-кредитної політики на 2015 рік з наступних причин.

У 2015 році національна економіка перебувала в стані глибокої виробничої, валютної та банківської криз. Упродовж року ВВП України зменшився на 9,9%, промислове виробництво скоротилося на 13%, кількість діючих банків зменшилася зі 163 до 117.

Наведене відбувалося на тлі продовження гострого озброєного конфлікту на Сході країни, анексії АР Крим, окупації значних територій Донецької та Луганської областей, руйнації частини їх виробничого, інфраструктурного та людського потенціалу, здійснення державних та приватних витрат для компенсації зазначених збитків, перенесення частки виробничих потужностей за межі ведення воєнних дій, вимушеної міграції мільйонів мирних громадян із зон небезпеки та їх облаштування на нових місцях проживання, поступової адаптації виробництва до зміни його внутрішніх і зовнішніх коопераційних зв'язків у межах СНД та надзвичайних умов функціонування.

Крім зазначеного, країна перебувала під тиском суто економічних проблем, спровокованих застарілими структурними вадами її виробництва, що різко загострилися на фоні кількарічного падіння світових цін на сировину, до якої входять традиційні товарні групи українського експорту (продукція чорної металургії, сільського господарства, хімічні добрива тощо).

Економічну та фінансову ситуацію погіршувала не лише вітчизняна спеціалізація щодо випуску продукції з низькою доданою вартістю, але й недостатня її конкурентоспроможність в частині якісних характеристик та географічної диверсифікації.

Через наднизькі (спекулятивні та майже дефолтні) суверенні рейтинги України (Standard & Poor's - "SD", "B-") державні фінанси у 2015 році опинилися фактично відрізаними від міжнародних кредитних ринків. Доступ держави до зовнішніх позичкових ресурсів звузився до програм фінансової допомоги з боку МФО та двосторонніх офіційних відносин з країнами-кредиторами.

Це також вкрай негативно позначилося на обсягах зовнішнього фінансування національного бізнесу, що разом із втратою частини технологічних ринків збуту в країнах СНД різко погіршило його стан та можливості швидкої реструктуризації.

Рахунок поточних операцій платіжного балансу у 2015 році значно поліпшився: його дефіцит скоротився до 176 млн.дол., тобто 0,2% ВВП (порівняно з його дефіцитом 4,6 млрд.дол. у 2014 та 16,52 млрд.дол. у 2013 роках). Профіцит зведеного платіжного балансу становив 849 млн.дол. (порівняно з його дефіцитом 13,3 млрд.дол. у 2014 році).

Вищенаведене спричиняло погіршення стану платіжного балансу, підвищуючи його залежність від зовнішнього офіційного фінансування: насамперед у межах співпраці з Міжнародним валютним фондом (протягом року від нього було отримано майже 5,2 млрд.дол. США).

Валютний ринок втратив керованість. До його розбалансування, крім зазначених вище факторів, призвела низка чинників, успадкованих від 2014 року: банківська паніка (тоді збанкрутіло 17 банків, або 9,4% їх загальної кількості), масове зняття коштів з банківських депозитів і обмін готівки на іноземну валюту, її гострий дефіцит, виснаження міжнародних резервів (протягом 2014 року їх обсяг зменшився від 20,4 млрд.дол. США до 7,5 млрд.).

Проте, поряд з цими чинниками були недоліки монетарної політики і валютного регулювання, які загострювали валютну кризу.

Для зупинення стрімкої девальвації гривні та погіршення стану грошово-кредитного ринку Національний банк України підвищив облікову ставку: з 06.02.2015 - до 19,5%, а з 04.03.2015 - до 30,0% річних. Паралельно впроваджувалися адміністративні обмеження на грошово-кредитному та валютному ринках. До кінця 2015 року (в міру зниження курсових та інфляційних ризиків) облікову ставку було поетапно знижено до 22%.

Запровадження жорсткої монетарної політики передбачало також стерилізацію банківської ліквідності шляхом розміщення привабливих депозитних сертифікатів Національного банку України: їх дохідність сягала 27% річних, зменшившись наприкінці року до (максимальних) 20%. Це мало кілька суттєвих наслідків. З одного боку, вдалося сприяти стабілізації обмінного курсу гривні, поступовому уповільненню інфляції.

З іншого - інституціональна слабкість банківської системи позначилася на повільному виході зі стану сегментації міжбанківського ринку. Протягом 2015 року збанкрутіло 46 банків, або 28,2% їх загальної кількості, залишки за кредитами, наданими в національній валюті резидентам, зменшилися на 20,8%.

Неспроможність стабілізувати валютний ринок й обмінний курс гривні, а також приборкати інфляцію поставила на порядок денний оновлення програмних відносин з Міжнародним валютним фондом та започаткування у березні 2015 року Програми розширеного фінансування (EFF). Надходження в її межах двох траншів разом з отриманням іншого зовнішнього фінансування та здійсненням Національним банком України своп-операцій з центральними банками Китаю, Польщі та Швеції дало змогу збільшити протягом 2015 року обсяг міжнародних резервів від 7,5 млрд.дол. США до 13,3 млрд. Крім використання цих джерел, Національний банк України поповнював міжнародні резерви шляхом купівлі іноземної валюти на міжбанківському ринку. Фактично жорсткі адміністративні обмеження на валютному ринку сформували пропозицію на валютному ринку.

Водночас з отриманням зовнішнього фінансування Національний банк України розпочав поступове пом'якшення окремих валютних обмежень, яке відбувалося в міру зниження курсових та інфляційних ризиків.

Постановою Правління Національного банку України від 18 серпня 2015 року № 541 було визначено, що "Національний банк досягатиме цінової стабільності шляхом дотримання кількісних цілей щодо інфляції".

"Середньострокова ціль щодо інфляції встановлена на рівні 5% (для річного приросту індексу споживчих цін) і досягатиметься поступово. Зокрема визначено такі короткострокові показники для річної зміни індексу споживчих цін:

грудень 2016 року - 12% ±3 п.п.".

Споживча інфляція в річному вимірі сповільнилася з 43,3% в грудні 2015 року до 12,4% у жовтні 2016 року (у вересні вона становила 7,9%).

Національний банк України зберігає прогноз споживчої інфляції на рівні задекларованих цілей: 12% - на 2016 рік, 8% - на 2017 рік та 6% - на 2018 рік.

Наведене дає можливість визнати достатньо ймовірним досягнення цілі грошово-кредитної політики щодо інфляції на 2016 рік.

У 2016 році почали спостерігатись ознаки стабілізації та відновлення економічного зростання. У I кварталі 2016 року вперше з 2014 року відбулося підвищення реального ВВП у річному вимірі - на 0,1%, яке прискорилося до 1,4% у ІІ кварталі та 1,8% - у III кварталі (очікуване). Обсяг промислового виробництва за січень - вересень збільшився на 2% (до відповідного періоду 2015 року).

Попри це, продовжується банківська криза: кількість діючих банків скоротилася зі 117 до 100. Різке погіршення поточного рахунку платіжного балансу (- 2,3 млрд.дол. США за 9 місяців 2016 року) та необхідність забезпечення його сталої динаміки вимагає зовнішньої підтримки у вигляді нових запозичень, насамперед у рамках фінансової програми EFF.

Сплеск інфляції та відповідне номінальне збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів упродовж 2015 - 2016 років нівелювали їх гостру залежність від внутрішніх запозичень, яка спостерігалася протягом 2014 року. Залишки коштів Уряду України на єдиному казначейському рахунку в Національному банку України в І - ІІІ кварталах 2016 року перебували зазвичай у діапазоні 10 - 20 млрд.грн. Проте у вересні-жовтні спостерігалася тенденція до їх зниження (від понад 20 млрд.грн. до 5 млрд.). Цей тренд вдалося зламати лише завдяки перерахуванню Національним банком України в бюджет перевищення його доходів над витратами в обсязі 24 млрд.грн.

Втрати і загрози, пов'язані з окупацією частини території України та ймовірним загостренням озброєного конфлікту, залишаються незмінними, хоча у 2016 році спостерігаються ознаки певної деескалації цього конфлікту.

Ризики, пов'язані зі спеціалізацією України на видобутку сировини та виробництві продукції з низькою доданою вартістю, не лише залишаються, але й підвищуються. Адже наразі левова частка валютних надходжень від нерезидентів забезпечується завдяки отриманню валютної виручки підприємствами металургії та сільського господарства.