У зв'язку із численними запитами банків щодо практичного застосування Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 (далі - Положення № 417), керуючись пунктом 2 частини другої статті 14 Закону, Національний банк України надає роз'яснення з наступних питань.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вони здійснюються, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150000 гривень.

Пунктом 47 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова операція - це будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб'єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання Закону.

Пунктом 21 частини першої статті 1 Закону передбачено, що клієнтом є будь-яка особа, яка звертається за наданням послуг до суб'єкта первинного фінансового моніторингу; користується послугами суб'єкта первинного фінансового моніторингу.

У пункті 5 розділу I Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні-1 (далі - Інструкція № 45) зазначено, що інкасація коштів - це збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей -2 клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку.

____________-

До послуг з інкасації належить збирання валютних цінностей у клієнтів банку, у тому числі з програмно-технічних комплексів самообслуговування, і доставка їх до кас банків або клієнтів банків та у зворотному напрямку.

Отже, особа, яка не має рахунків в банку, але уклала з ним договір на інкасацію коштів, є клієнтом цього банку та відповідно його фінансові операції мають підпадати під фінансовий моніторинг у випадках, передбачених Законом, а банк, який здійснив доставку готівкових коштів клієнта до каси своєї установи в сумі, що визначена частиною першою статті 15 Закону, для подальшої доставки цих коштів до клієнта шляхом перерахування на його поточний рахунок в іншому банку відповідно до укладеного між ними договору, повинен забезпечити виявлення, реєстрацію та повідомлення інформації про цю фінансову операцію Державній службі фінансового моніторингу України (далі - Держфімоніторинг).

Банк, який зараховує ці кошти на рахунок клієнта, що надійшли з іншого банку-відправника, не здійснює обов'язкового фінансового моніторингу цієї операції за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 15 Закону.

Такий висновок міститься також у роз'ясненнях Держфінмоніторингу щодо особливостей використання деяких кодів ознак фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу від 23.04.2015, розміщених на його офіційному веб-сайті, згідно з якими повідомлення про фінансову операцію (за кодами ознак 1033, 1034) надає тільки той суб'єкт первинного фінансового моніторингу, за допомогою якого клієнтом здійснювалася операція з внесення готівкових коштів, ініціювання переказу.

Стосовно валютно-обмінних операцій зазначаємо, що згідно з пунктом 4 розділу I Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні-3 валютно-обмінні операції є касовими операціями.

____________-

Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України врегульований Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України-4 (далі - Інструкція № 502).

____________-

Так, відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції № 502 до валютно-обмінних операцій належать такі операції: купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

Ураховуючи, що валютно-обмінні операції здійснюються шляхом внесення до каси банку готівкових коштів у національній/іноземній валюті з подальшим отриманням готівкових коштів в іноземній/національній валюті, що підтверджується відповідними касовими документами-5, такі фінансові операції підлягатимуть обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону.

____________-

Під час надання інформації Держфінмоніторингу щодо валютно-обмінних операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, рекомендуємо зазначати код ознаки 1035 "Фінансові операції з отримання коштів готівкою" відповідно до Рекомендованого довідника кодів ознак фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, розміщеного на сторінці офіційного веб-сайту Держфінмоніторингу.

Відповідно до підпункту 8 пункту 84 розділу VI Положення № 417 до реєстру фінансових операцій уносяться, зокрема дані про суму фінансової операції у валюті її проведення (у валюті проведення за рахунком клієнта) та її еквівалент у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день проведення фінансової операції.

З урахуванням зазначеного, вважаємо, що під час внесення до реєстру фінансових операцій інформації про валютно-обмінну операцію слід зазначити суму в тій валюті, яку клієнт отримав у результаті обміну (якщо ця сума в іноземній валюті, зазначається її еквівалент у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день проведення фінансової операції), із зазначенням суми в іншій валюті, яку він вніс до каси банку, в полі "Коментарі" відповідного файла-повідомлення.

Стосовно здійснення ідентифікації клієнтів - юридичних осіб, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості (далі - переказ).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов'язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, встановлених статтею 9 Закону та статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), зокрема клієнтів, які проводять перекази.

Ураховуючи вищезазначене, на думку Національного банку України, банк з метою забезпечення виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, має здійснити ідентифікацію клієнта - юридичної особи на підставі оригіналів установчих документів цієї юридичної особи або нотаріально засвідчених їх копій шляхом встановлення ідентифікаційних даних, зазначених у підпункті "б" пункту 1 частини чотирнадцятої статті 9 Закону.

Стосовно відомостей про виконавчий орган та структуру власності клієнта.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону відомості про виконавчий орган, а також інша інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюються банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Зважаючи на положення законодавства України, зокрема норми статей 87, 99 Цивільного кодексу України, статті 57 Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", згідно із якими в установчих документах клієнтів містяться назви їх виконавчих органів, банк у пункті 2 частини другої анкети клієнта - юридичної особи - резидента, зразок якої міститься у Додатку 2 до Положення № 417, має зазначити назву виконавчого органу клієнта.

У анкетах клієнтів, зразки яких містяться у Додатках до Положення № 417, банк має зазначати відомості про структуру власності клієнта (пряме володіння) із зазначенням частки, враховуючи таке.

Пункт 19-1 частини першої статті 1 Закону передбачає, що пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі є істотною участю.

Так, зокрема, згідно з пунктом 2 розділу I Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 % статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління-6 пряме володіння участю - це володіння самостійне або спільне (декількох осіб) 10 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника фондового ринку на праві власності.

____________-

Крім того, у пункті 1.2 розділу I Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі-7 зазначено, що пряме володіння участю - це володіння самостійно або спільно 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу фінансової установи на праві власності.

____________-

Отже, у полі "відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки" відповідної анкети мають зазначатися відомості про осіб, які є власниками 10 і більше відсотками статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, а саме: найменування юридичної особи/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи та розмір частки.

Стосовно встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі - легалізація кримінальних доходів/фінансування тероризму) з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.