У зв'язку із численними запитами банків щодо використання ними права відмови, встановленого статтею 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) та частинами п'ятою та шостою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), в контексті виконання вимог листа Національного банку України від 29.01.2016 № 25-0005/8349 повідомляємо таке.

Вимогами статті 10 Закону та статті 64 Закону про банки встановлено право банку відмовити клієнту від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, зокрема:

якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з Законом підлягає фінансовому моніторингу;

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику;

ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнта документів чи відомостей.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини першої статті 11 Закону банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта, у тому числі з урахуванням рекомендацій, наданих Національним банком України як суб'єктом державного фінансового моніторингу.

Відповідно до підпункту 22 частини другої статті 6 Закону банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Аналіз фінансових операцій згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Положення про здійснення банками фінансового моніторингу1 (далі - Положення N 417) це комплекс заходів, установлених внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу, проведення яких дає змогу з'ясувати суть і мету фінансових операцій, зробити висновок про відповідність/невідповідність фінансових операцій фінансовому стану клієнта та/або змісту його діяльності, регулярність здійснення фінансових операцій та спрямований на виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.