Національний банк України розглянув вашого листа [...] і повідомляє щодо зазначених у ньому питань.

1. До питання 1.

Законодавством України не визначено термін "засіб платежу". Стосовно терміну "платіжний засіб" слід зазначити, що вказане поняття міститься у статті 192 Цивільного кодексу України , статті 35 Закону України "Про Національний банк України" та статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і пов'язано з визначенням гривні - грошової одиниці України, як єдиного законного платіжного засобу. Тобто платіжний засіб існує у формі грошової одиниці.

2. До питань 2 та 3.

Законодавством України розмежовані поняття "електронний платіжний засіб" та "електронні гроші".

Так, пунктом 1.14 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції від 18.09.2012 року, далі - Закон) встановлено, що "електронним платіжним засобом" є платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Платіжний інструмент є засобом певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби (пункт 1.31 статті 1 Закону).

Водночас згідно зі статтею 15 Закону електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, що їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Зазначаємо, що визначення електронних грошей цілком узгоджується з нормами Директиви 2009/110/ЄС Європейського Парламенту та Ради -1, відповідно до якої електронні гроші означають грошову вартість, як представлено у вимозі до емітента, і які, зокрема, зберігаються на електронному пристрої.