Національний банк України використовуючи закріплене у частині першій статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) право адміністративного регулювання, вважає за необхідне висловити наступні рекомендації.

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (далі - Закон) встановлено, що банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом. Зокрема згідно статті 9 цього Закону ідентифікація та вивчення фінансової діяльності здійснюються у разі встановлення ділових відносин з клієнтами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону об'єктом фінансового моніторингу є дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (1), а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

(1) Ризики - небезпека, (загроза, уразливі місця) для банків бути використаними клієнтами при наданні ними послуг відповідно до характеру їхньої діяльності з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (стаття 1 Закону) .

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону визначено, що будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу є фінансовою операцією.