Чинне законодавство України дозволяє застосовувати векселі при здійсненні резидентами розрахунків з нерезидентами за поставлені товари, оскільки можливість виставлення резидентом векселя на користь постачальника продукції прямо передбачена статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р. N 185/94-ВР (далі - Закон). При цьому індосамент векселів на користь нерезидентів не дозволяється, як це встановлено статтею 1 Указу Президента України від 02.11.93 р. N 504/93.

Зміст статті 2 Закону недвозначно вказує на те, що поставка продукції може здійснюватися після виставлення резидентом векселя на користь постачальника-нерезидента.

Резидент може виписувати на користь нерезидента за імпортною операцією тільки простий вексель, оскільки у разі виставлення переказного векселя, платником за яким є третя особа, що має зобов'язання перед резидентом-векселедавцем, може виникнути одна з таких ситуацій:

- якщо платником буде визначений резидент, то у разі пред'явлення векселя до оплати резидент повинен буде сплатити вексельну суму нерезидентові. А оскільки такий платіж не буде платежем в іноземній валюті, здійснюваним на виконання зобов'язань цього резидента перед нерезидентом щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, така операція згідно з пунктом 4"а" статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р. N 15-93 (далі - Декрет) потребує отримання резидентом індивідуальної ліцензії Національного банку України;