Згідно з повноваженнями, наданими Указом Президента України від 21 квітня 1998 р. N 335 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України", з метою впорядкування відносин між ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та споживачами щодо використання електричної енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання Національна комісія регулювання електроенергетики України

1. Затвердити Порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби опалення та гарячого водопостачання (додається).

2. Порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби опалення та гарячого водопостачання, ввести в дію з 1 лютого 2002 року.

3. Постанови НКРЕ від 01.12.2000 N 1186 та від 19.06.2001 N 636 визнати такими, що втратили чинність з 1 лютого 2002 року.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

1.1. Електронагрівальні прилади - технічні засоби, що призначені для перетворення електричної енергії у теплову.

1.2. Технологічні потреби - використання електроенергії в термічних процесах, безпосередньо спрямованих на виготовлення продукції, вплив на об'єкти з метою зміни їх якостей тощо; споживання електроенергії устаткуванням, яке призначене для створення особливих умов щодо температури та якості повітря (сушарки, парогенератори, зволожувачі, іонізатори, солярії тощо), а також антикриговими системами.

Електронагрівальні прилади не вважаються такими, що використовуються для технологічних потреб, якщо вони забезпечують опалення та гаряче водопостачання технологічних приміщень, крім випадків, коли зазначені прилади є невід'ємною частиною технологічного обладнання або їх використання передбачене технологічною картою.

2.1. Цей Порядок регламентує застосування тарифів на електроенергію, що постачається ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на потреби опалення та гарячого водопостачання, незалежно від потужності електронагрівальних приладів споживача.

2.2. Тарифи на опалення та гаряче водопостачання застосовуються при визначенні плати споживачам (крім випадків, зазначених у п.2.3 цього Порядку) за електроенергію, спожиту на потреби:

- основного опалення будівель (приміщень) виробничого (службового) та комунально-побутового призначення, житлових будинків (гуртожитків) тощо (крім випадків, зазначених у п.1.2);

- додаткового опалення в опалювальний період будівель (приміщень) виробничого (службового) та комунально-побутового призначення, житлових будинків (гуртожитків) тощо у разі зменшення за ініціативою споживача теплового навантаження системи центрального опалення;

- гарячого водопостачання будівель (приміщень) виробничого (службового) та комунально-побутового призначення, житлових будинків (гуртожитків) тощо (крім випадків, зазначених у п.1.2);

- електротермічних установок саун (лазень), крім випадків, зазначених у пункті 2.3;

- теплових завіс.

2.3. Тарифи на опалення та гаряче водопостачання не застосовуються при визначенні плати за спожиту електроенергію:

- населенню для індивідуального опалення та гарячого водопостачання житлових та підсобних приміщень, які не використовуються у виробничій діяльності;

- установам виконання покарань, лікувально-трудовим профілакторіям та слідчим ізоляторам;