На виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України від 15.09.2011 N 43836/1/1-11, Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) розглянула Ваш лист від 26.07.2011 N 1156 і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виробник - субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила), централізоване постачання холодної та гарячої води це - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Централізоване опалення є послугою, спрямованою на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з пунктом 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Стаття 19 Закону визначає, що відносини між споживачами, виконавцями, виробниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

У статті 7 Закону зазначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:

встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;

затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;

визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;

забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;

встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;

укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;

здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 вищезгаданого Закону визначено, що споживач теплової енергії має право на:

вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами;

отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;

відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору;

отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів;

отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.