Національна комісія регулювання електроенергетики України розглянула звернення Рівненського ТП НКРЕ від 20.04.2006 року N 30-17-21/105 щодо роз'яснень стосовно дотримання ліцензіатом з постачання електричної енергії ліцензійних умов в частині використання електроустановок та в межах компетенції повідомляє.

Враховуючи, що суть зазначених у листі проблем полягає у визначенні власника "безхазяйних" повітряних ліній та використання цих ліній для здійснення господарської діяльності ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, насамперед зазначаємо, що впорядкування відносин суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування визначено, зокрема, у статті 23 Господарського кодексу України (ГКУ).

Як вбачається з листа Рівненського ТП, споживачами не було дотримано процедуру державної реєстрації власності щодо участі у ній органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, у частині другій статті 23 ГКУ зазначено, що відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

При цьому, відповідно до частини сьомої статті 179 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із частиною четвертою статті 275 ГКУ виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема, суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Загальний порядок та межі застосування нормативно-правових актів та договору врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 6 Цивільного кодексу України (ЦКУ) сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

При цьому, згідно із частиною третьою цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Крім того, враховуючи надане у статті 335 ЦКУ визначення безхазяйної речі, слід зазначити, що відповідно до частини другої цієї статті безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Але, як зазначено вище, у ситуації, описаній у листі Рівненського ТП, ця процедура не була дотримана.