Національна комісія регулювання електроенергетики України за дорученням народного депутата О.В.Лелюка від 17.01.2006 N 14/2 розглянула Ваш лист від 05.01.2006 щодо цін на електричну енергію для водонапірних башт сільських громад та повідомляє.

Згідно з чинним законодавством тарифна політика в електроенергетиці базується на принципі забезпечення повного відшкодування споживачем економічно обґрунтованих витрат на виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Відповідно до діючих нормативних документів, зокрема, Закону України "Про електроенергетику", постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2005 N 745 "Про перехід до єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається споживачам", Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910, на сьогодні оплата спожитої електричної енергії будь-яких споживачів (крім побутових або прирівняних до них) здійснюється виходячи із рівня єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, який розраховують енергопостачальні компанії відповідно до ринкового порядку формування.

Слід зазначити, що статтею 54 Господарського кодексу України визначено, що на суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Отже, рівні тарифів на електроенергію не диференціюються за належністю споживачів то тієї чи іншої галузі економіки або сфери діяльності. Наявність прибутку від здійснення своєї діяльності (господарської, підприємницької, професійної тощо) споживачем також не є визначальним фактором для застосування тарифів на електричну енергію.