Національна комісія регулювання електроенергетики України на Ваш запит від 13.09.2004 N 01-25Е/15-4616 щодо визначення оплати електроенергії для мешканців гуртожитку повідомляє.

Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджений постановою НКРЕ від 10.03.1999 N 309 (в редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 N 758, встановлює тарифи на відпуск електроенергії населенню тільки для різних індивідуальних побутових потреб у жилих будинках, квартирах, гуртожитках; для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач; освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів та човнів. До комунально-побутових потреб населення належать індивідуальні витрати електроенергії на побутове освітлення, опалення, приготування їжі, роботу електричних побутових пристроїв (пральних машин, холодильників тощо), комп'ютерної та оргтехніки, санітарно-гігієнічні та культурні потреби. Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори.

Оскільки розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються між юридичними особами - власником гуртожитку та енергопостачальником, то у цьому випадку діють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 N 928. При цьому власник гуртожитку - юридична особа укладає договір про постачання електричної енергії з енергопостачальником та сплачує за електричну енергію, спожиту мешканцями гуртожитку за показами загальнобудинкового приладу обліку. Тобто електрична енергія продається юридичною особою - постачальником електричної енергії іншій юридичній особі - населеному пункту на межі балансової належності електричних мереж зазначених суб'єктів взаємовідносин.

Відповідно до пункту 2.2, 2.3, 2.4 вищезазначеного Порядку відпуск електроенергії гуртожиткам (як населеним пунктам, що розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб), проводиться за тарифами 15,1 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ), 13,9 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ) (для гуртожитків, розташованих в сільській місцевості) та 11,5 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ) (для гуртожитків, які обладнані в установленому порядку кухонними електроплитами, електроопалювальними установками, у тому числі в сільській місцевості). Розрахунки з гуртожитками, які обладнані в установленому порядку кухонними електроплитами, електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), за умови виконання зазначеної норми щодо дотримання установленого порядку обладнання кухонними електроплитами за вищенаведеним тарифом 11,5 коп. за 1 кВт.год. (з ПДВ) проводяться за весь обсяг електроенергії, спожитої на побутові потреби.

Оплата електроенергії, спожитої населеними пунктами (зокрема, гуртожитками) на технічні цілі, наприклад, освітлення місць загального користування (східці, ліфти тощо), проводиться відповідно до норм, зазначених у Примітці до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам.

При цьому слід враховувати, що загальний засіб обліку, встановлений на межі балансової належності між постачальником електричної енергії та споживачем - гуртожитком, крім електричної енергії, спожитої усіма мешканцями гуртожитку, враховує витрати електричної енергії в елементах мереж (нагрів елементів мереж, контактних з'єднань тощо), споживання електричної енергії на загальні потреби гуртожитку (освітлення двору та сходових клітин, роботу насосів тощо), а також безоблікове споживання електричної енергії окремими мешканцями гуртожитку. Таким чином, сумарне споживання за показами індивідуальних лічильників (у разі їх наявності) окремих мешканців гуртожитку завжди буде меншим від споживання, зафіксованого загальним засобом обліку. Оскільки гуртожиток має розраховуватися за загальним приладом обліку, зазначена різниця в обсягах споживання за загальним та індивідуальними приладами обліку може розподілятись між мешканцями гуртожитку. Порядок розподілу знаходиться у виключній компетенції власника гуртожитку, як господарюючого суб'єкта.