Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо визнання фізичної особи - нерезидентом України і в межах компетенції та з урахуванням викладених у ньому обставин, повідомляє.

Відповідно до ст. 67 Конституції України усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (далі - податкова декларація) у порядку, встановленому законом.

Порядок подання фізичними особами податкової декларації визначено ст. 179 Кодексу, відповідно до пп. 179.5 якої податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II Кодексу. Наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року N 859затверджено Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року N 556), згідно з пп. 6 п. 1 розділу III якої у рядку 6 податкової декларації позначкою "х" зазначається резидентський статус платника податку ("резидент", "нерезидент") відповідно до пп. "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно з цим підпунктом Кодексу, фізичною особою - резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Водночас, місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місцем проживання визначено житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому, постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав І має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Відповідно до витягу з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", наданого Головним центром обробки спеціальної інформації листом від .... N &.. фізична особа, зазначена у зверненні, у період з && перебувала на митній території України менше 183 днів.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.