Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство зазначає, що йому на праві приватної власності належить склад паливо-мастильних матеріалів (літера М) площею 36 кв.м та дві ємності для паливо-мастильних матеріалів (літера 4).

Зазначені об'єкти нерухомого майна належать Товариству на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 11 липня 2016 року.

Право власності Товариства на зазначені об'єкти зареєстровано у встановленому законом порядку, відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Товариство планує отримати ліцензії на право зберігання пального на вищезазначені об'єкти.

Враховуючи зазначене Товариство запитує, чи є акт введення в експлуатацію основних засобів складений Товариством у 2016 році документом необхідним для отримання ліцензії, що підтверджує прийняття об'єктів в експлуатацію в розумінні статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробівта пального" (далі - Закон N 481)?

До зазначеного запитання.

Відповідно до статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Таким чином, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на місце (територію), що використовується для зберігання пального. Звертаємо увагу Товариства, що відповідно до Закону N 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб'єктом господарювання як на праві власності, так і користування. Також, Законом N 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, що використовуються для такого зберігання.

Згідно з статтею 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.