Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо практичного застосування норм законодавства з питання нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що працівник перебуває у відпустці без збереження заробітної плати повний календарний місяць і просить надати роз'яснення щодо сплати єдиного внеску в такому випадку.

Статтею 2 Закону України від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон N 504) визначено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом N 504.

Умови надання відпустки без збереження заробітної плати регламентуються розділом VI Закону N 504, відповідно до якого відпустки без збереження заробітної плати є двох видів:

- що надаються в обов'язковому порядку у випадках, передбачених законодавством (ст. 25 Закону N 504);

- за згодою між працівником і роботодавцем (ст. 26 Закону N 504).

При цьому, частиною третьою ст. 26 Закону N 504 передбачено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року N 2464-VI " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).