Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації (далі - Товариство), стосовно практичного застосування норм податкового законодавства щодо фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні автомобільним транспортом, як використання його за цільовим призначенням.

Товариство у запиті зазначає, що є фармацевтичною компанією, яка здійснює випуск готової продукції, в тому числі й лікарських засобів зі спиртовмісною складовою (використовує спирт етиловий по ставці акцизного податку у розмірі 0 грн за 1 літр 100 відс. спирту етилового), щороку укладає з постачальниками спирту етилового відповідні договори купівлі-продажу та здійснює закупівлю спирту етилового.

Так, при транспортуванні спирту етилового автомобільним транспортом відбуваються його втрати в межах норм, встановлених законодавством України.

Приймання спирту етилового після його транспортування автомобільним транспортом здійснюється за участі представника органу ДПС на податковому посту Товариства, під час якого фіксуються втрати спирту етилового.

Питання. Чи мають право фармацевтичні виробники включати фактичні втрати спирту етилового при транспортуванні автомобільним транспортом, як використання його за цільовим призначенням, згідно з пп. б) п. 216 З ст. 216 Кодексу, яким передбачено, що податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом та застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України?

Об'єктами оподаткування є, зокрема, операції з обсягів та вартості втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат (пп. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Дата виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. Втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити (п. 216.2 ст. 216 Кодексу).

Пунктом 216.3 Кодексу наведено умови, при яких податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо, зокрема, але не виключно, підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пп. б) п. 216.3 ст. 216 Кодексу).