Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув лист від 20.12.2016 та повідомляє.

Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про відпустки", іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 45 Конституції України закріплює положення, згідно якого кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується, зокрема, шляхом надання оплачуваних щорічних відпусток.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України (стаття 2 Закону України "Про відпустки").

Порядок і умови надання щорічних відпусток регулюються статтею 79 Кодексу законів про працю України та статтею 10 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон). Згідно з нормами зазначених статей надання відпустки є обов'язком роботодавця.

Відповідно до статті 6 Закону щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.