У багатьох зверненнях потерпілих на виробництві йдеться про те, що наявний у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 1105), в редакції, що діяла до 01.01.2017, механізм перерахунку щомісячної страхової виплати не забезпечує потерпілому розміру щомісячної страхової виплати у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності на рівні мінімальної заробітної плати. Аналізуючи викладені в зверненнях застереження та висновки, інформуємо про наступне.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону N 1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Отже, для визначення суми щомісячної страхової виплати застосовується розмір заробітної плати потерпілого, яку потерпілий мав до ушкодження здоров'я, та ступінь втрати професійної працездатності, яка визначається МСЕК у відповідних відсотках. Таким чином, потерпілий має право на отримання страхового відшкодування у розмірі, що дорівнює заробітній платі, яку він мав до ушкодження здоров'я, лише у випадку 100 відсоткової втрати професійної працездатності.

Відповідно до Закону N 1105 та Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 N 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 за N 715/13982 (далі - Порядок N 24), страхові виплати виплачуються потерпілим на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 Порядку N 24, або якщо справу потерпілого передано до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду підприємством (роботодавцем), яке здійснювало страхове відшкодування.

Але разом з тим мають місце випадки, коли потерпілий звертається до відділення для призначення страхових виплат по закінченні трьох і більше років з дня втрати працездатності. Закон N 1105 не обмежує потерпілого у строках на звернення для страхового відшкодування. За цей період роботодавець може бути ліквідований або документи потерпілого не збереглися. У таких випадках застосується положення частини дванадцятої статті 42 Закону N 1105. Тобто, якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров'я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву. Але і в цьому разі застосовується сума, що дорівнює розміру відповідної тарифної ставки (окладу), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, із якої вираховується розмір страхової виплати у залежності від ступеня (відсотка) втрати професійної працездатності (що не є розміром мінімальної заробітної плати).