Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що у власній господарській діяльності використовує роботу автонавантажувачів, які не можуть самостійно здійснити заправку безпосередньо на АЗС, а для здійснення їх заправки власним автотранспортом доставляє з АЗС в каністрах в обсязі не більше 40 л та після доставки відразу заливає у баки двох автонавантажувачів. Однак не виключені випадки зберігання пального і в каністрах.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні запитання:

1. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального в каністрах по 20 л.?

2. Чи потрібно у вказаному випадку отримувати ліцензію на зберігання пального автонавантажувачів?

3. Чи потрібно для перевезення пального в каністрах від АЗС до території підприємства складати "Заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними", що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 р. N 188 та надсилати їх до контролюючого органу?

Щодо питань 1, 2

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону N 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевою бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державною резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб'єкти господарювання мають право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб'єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди, та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, такому суб'єкту господарювання необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків передбачених Законом N 481, коли така ліцензія не отримується.