Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі - Закон N 3425) нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених законодавством (частина перша ст. 19 Закону N 3425).

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою (ст. 31 Закону N 3425).

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 " Про державне мито" (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Державне мито справляється, зокрема, за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів (п. 3 ст. 2 Декрету).