Державна податкова служба України відповідно ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення щодо зберігання пального та в межах компетенції повідомляє наступне.

У зверненні Товариство проінформувало, для провадження своєї господарської діяльності використовує орендовану ємність для зберігання пального - цистерну, з якої заправляє власний транспорт.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавлять наступні питання:

1. Чи потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального Товариству.

2. Які інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію, відповідно до законодавства, можуть надаватися для отримання ліцензії на зберігання пального.

3. Чи потрібно Товариству окрім заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального, документа про сплату за видачу ліцензії, документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою та дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, надавати ще якийсь документ, який стосується експлуатації об'єкта для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Щодо питання 1.

Відповідно до статті 14 і 141-1 Кодексу, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Згідно з ст. 18 Закону N 481 всі інші закони та нормативно-правові акти, які стосуються виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і пального, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст. 15 Закону N 481, зберігання пального може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Статтею 15 Закону N 481 визначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону N 481 суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Тобто у разі здійснення суб'єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом N 481, коли така ліцензія не отримується.