Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що має у власності/користуванні транспортні засоби, технічне обладнання/пристрої, які конструктивно мають паливні баки, а також каністри і не має споруд та/або обладнання, та/або ємностей, які б були стаціонарними і у яких би довгий термін зберігалось пальне.

З урахуванням викладеного, Товариство цікавить запитання: чи потрібно отримувати Товариству ліцензію на право зберігання пального, враховуючи наведене вище?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 р. N 481-ВР " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону N 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.