Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Фермерського господарства щодо ліцензування господарської діяльності зі зберігання пального, функціонування акцизного складу та повідомляє таке.

ФГ зазначило, що є суб'єктом господарювання - платником єдиного податку четвертої групи, отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищує 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Враховуючи викладене платник податків запитує:

1. Чи зобов'язане Фермерське господарство з 01 липня 2019 року отримати ліцензію на право зберігання пального на орендовані/власні склади/резервуари/ємності за умови зберігання пального для власних виробничих потреб?

2. Чи зобов'язане Фермерське господарство реєструвати з 01 липня 2019 року акцизний склад у разі зберігання пального на власному або орендованому складі/резервуарі/ємності для використання його виключно для власних виробничих потреб та без передачі іншим особам?

3. Чи зобов'язане Фермерське господарство з 01 липня 2019 року (якщо так, за яких обставин і в який спосіб) повідомляти контролюючі органи про випадки використання на праві власності або оренди бензовозу (техніки) для підвезення пального з власного або орендованого складу/резервуару/ємності для заправки техніки в полі та з якою періодичністю?

4. Якщо Фермерське господарство після 01 липня 2019 року здаватиме власні склади/резервуари/ємності для зберігання пального в оренду (або орендовані в суборенду) іншим особам без надання послуг по зберіганню, чи виникне в такому випадку обов'язок реєструвати ці об'єкти як акцизні склади та/або отримувати ліцензію?

5. Якщо згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу приміщення або території не є акцизним складом, чи слід вважати, що такий об'єкт не відповідає поняттям "місце зберігання пального" і "зберігання пального", які передбачені у Законі України від 19 грудня 1995 року N 481 " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481), і відтак у суб'єкта господарювання відсутня потреба в отримані ліцензії на право зберігання пального?

До питання 1.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифіковавим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України встановлені Законом N 481.

Відповідно до абзацу п'ятдесят першого частини першої статті 1 Закону N 481 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з абзацом п'ятдесят п'ятим частини першої статті 1 Закону N 431 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною першою статті 15 Закону N 481 передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно (частина восьма статті 5 Закону N 481).

Таким чином, якщо суб'єкт господарювання здійснює діяльність із зберігання пального він зобов'язаний отримати ліцензію на право його зберігання.

Частиною шістнадцятою статті 15 Закону N 481 передбачено, що суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 15 Закону N 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається длл власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

До питання 2 і 4.

Згідно з абзацом третім підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Абзацом четвертим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що не є акцизним складом, зокрема:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;