Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит Підприємства стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У запиті Підприємство поінформувало, що в процесі провадження господарської діяльності придбаває пальне, яке використовує виключно для власних потреб. При цьому пальне зберігається на території Підприємства виключно в пересувних (не стаціонарних) ємностях: каністрах місткістю 20 літрів; бочках місткістю 200 літрів; ємностях місткістю 1200 літрів кожна.

Підприємство не має ліцензій на право виробництва пального, на право оптової чи роздрібної торгівлі пальним; не утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; не належить до системи державного резерву; не має нафто- та газовидобувних майданчиків чи бурових платформ.

З урахуванням викладеного вище, Підприємство цікавить запитання: чи повинно Підприємство отримувати ліцензію на право зберігання пального?

Порядок ліцензування зберігання пального встановлено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481). Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико- хімічних характеристик.