Державна податкова служба України відповідно до п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України розглянула запит Товариства стосовно отримання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності отримання ліцензії на зберігання пального і в межах компетенції повідомляє.

У запиті Товариство поінформувало, що здійснює діяльність з роздрібної торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Товариство планує зберігати на власній території для власних потреб пальне, з метою заправлення ним транспортних засобів та технологічного обладнання.

З урахуванням викладеного вище, Товариство цікавлять питання:

1. Чи потрібно підприємству отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо в його приміщеннях та/або на території, відсутні ємності для зберігання пального, загальна місткість яких б перевищувала 200 м-3, при цьому підприємство як власник такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищує 1000 м-3, та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операції із зберігання пального іншим особам?

2. Чи потрібно отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо воно буде заправлення власних транспортних засобів та технологічного обладнання, яке розміщене на території та в приміщеннях підприємства, в тому числі каністр та бензовозів?

3. Чи потрібно, в разі необхідності отримання ліцензії, подавати дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, про тому, що видача такого дозволу на експлуатацію ємностей Державною службою з питань праці не здійснюється, оскільки дизельне паливо та бензин не належать до небезпечних речовин 1-го і 2-го класів небезпеки та зберігаються в ємностях при атмосферному тиску меншому 0,05 МПа, крім ємностей для зберігання газового моторного палива?

Щодо питання 1 та 2

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, визначено Законом України від 19.12.1995 р. N 481-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481).

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Статтею 15 Закону N 481 визначено, що зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.