03 червня 2019 року на адресу Національної асоціації адвокатів України надійшло звернення народного депутата України Луценка І.В. з проханням сприяти вирішенню ситуації, що склалася з питання порушення прав громадян України Назарчука С.М., Яценка А.П. та інших 23 обвинувачених, а також заява адвоката Дульського О.Л. від 07 травня 2019 року про порушення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Підставою для звернення стала ситуація, що склалася у так званій справі "вертолітних податківців", обвинувальний акт в якій наразі перебуває в Дніпровському районному суді міста Києва.

Так, на думку заявників, у вказаній справі суттєво порушуються права адвокатів та їх клієнтів, оскільки в Дніпровському районному суді міста Києва для 25 обвинувачених та 53 захисників відсутні умови для ефективної участі у розгляді справи через відсутність спеціально облаштованих тимчасових робочих місць, що призводить до порушення права на захист.

В той же час, неналежно облаштовані тимчасові робочі місця адвокатів при здійсненні конституційної функції - захисту прав, свобод та інтересів громадян України є системною проблемою з якою зустрічається кожен український адвокат, а тому потребує нагального вирішення.

Рада адвокатів України, розглянувши звернення народного депутата Луценка І.В. та заяву адвоката Дульського О. Л., врахувавши пропозиції, зауваження та доповнення членів Ради адвокатів України щодо забезпечення ефективної участі адвоката в процесі здійснення адвокатської діяльності в суді, у межах повноважень роз'яснює наступне.

Частиною 4 статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (статті 3 Конституції України).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Рішенням у справі "Молдавська проти України" від 14 травня 2019 року, Європейський суд з прав людини підтвердив доцільність монополії адвокатури на представництво в українських судах.

Адвокатам необхідно мати можливість вільно й у повній мірі виконувати свої обов'язки з метою встановлення верховенства права, сприяння забезпеченню доступу до правосуддя та правової допомоги, забезпечення дотримання належної процедури в судовому процесі, створення змагальної системи судочинства, а також захисту прав людини.

Адвокат за правовим змістом його діяльності відноситься до категорії самозайнятих осіб, на яких держава спрямувала функцію надання професійної правничої допомоги громадянам України. Формат своєї діяльності адвокат організує самостійно (самозайнята особа), та виконує доручення клієнта, яке оформляється угодою.

Враховуючи специфіку роботи, адвокат протягом робочого часу, який не є нормованим, змушений здійснювати представництво інтересів клієнта в різних державних органах, установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі і в судах.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, а тому на нього розповсюджується законодавство щодо умов праці, зокрема, щодо робочого місця адвоката.

З аналізу процесуального законодавства України, виключно адвокат здійснює представництво інтересів іншої особи в суді. Аналогічно, адвокат забезпечений державною гарантією дотримання його прав.

Відповідно до ст. 17 зазначеного закону, адресою робочого місця адвоката є місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності або адреса фактичного місця здійснення адвокатської діяльності, якщо вона є відмінною від місцезнаходження обраної адвокатом організаційної форми адвокатської діяльності.

Представництво інтересів клієнта в суді відбувається в рамках адвокатської діяльності, а саме - незалежної професійної діяльності адвоката щодо здійснення захисту. Отже, "зал судових засідань" є місцем здійснення адвокатської діяльності, і повинно відповідати вимогам до робочого місця (щонайменше із наявністю столу та стільця), освітлення, рівнів вібрації і шуму, мікроклімату в приміщенні тощо, передбачених законодавством про охорону праці та санітарним нормам.

Поняття правового терміну робочого місця визначається, як у КЗпП України, так і у інших нормативно-правових актах. З огляду на це, можна визначити термін робочого місця, як місця постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

З аналізу нормативно визначених чинників щодо будівельних, гігієнічних та санітарних норм, державою встановлені допустимі значення шкідливих виробничих чинників, встановлені шляхом гігієнічного нормування зведені у спеціальні документи і відповідним чином затверджені, являють собою санітарні норми. Вимоги, що містяться в документах санітарного законодавства, конкретизовані в санітарних нормах, правилах, методичних вказівках, рекомендаціях, положеннях та інструкціях, які видає Міністерство охорони здоров'я України.

Тобто, тимчасове робоче місце адвоката при здійснення представництва в суді повинно відповідати санітарним та будівельним нормам та правилам. Відсутність належних умов для роботи адвоката є по суті перешкодою для кваліфікованого представництва/захисту інтересів клієнта, що суперечить правам громадян України гарантованим Конституцією України.

Зрозуміло, що адвокат, як самозайнята особа, організовує собі постійне робоче місце самостійно. Але тоді, коли він виконує делеговані державою повноваження, саме держава зобов'язана створити адвокату умови для нормальної праці, враховуючи і сучасні технічні можливості для роботи з електронними документами.