Державна податкова служба України розглянула запит Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального, та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство поінформувало, що основним видом діяльності Товариства є виконання пасажирських та вантажних перевезень автомобільним транспортом. Використання та зберігання пального здійснюється виключно у власних потребах для забезпечення саме господарської діяльності Товариства.

З урахуванням зазначеного вище, Товариство цікавить запитання, чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального, що використовується у власних потребах?

Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексуУкраїни та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих, податків і зборів" (далі - Закон N 2628) внесено зміни до Закону Укріїни від 19 грудня 1995 року N 481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон N 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ст. 1 Закону N 481 місце зберігання пального визначена як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону N 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.