З урахуванням пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р "Питання Державної податкової служби" Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) розглянула підприємства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань використання окремих норм податкового законодавства під час укладання та виконання сторонами умов договору управління майном (житловою нерухомістю) і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за договором управління майном, встановлюються статтями 1029 - 1045 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника правління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).

Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п'ята статті 1033 ЦКУ).

При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина 3 статті 1030 ЦКУ).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств в рамках договору управління майном

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені Кодексом.

Пунктом 67.4 статті 67 Кодексу встановлено, зокрема, що договори управління майном знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Оскільки положення Кодексу не містять особливостей окремого обліку операцій за договорами управління, тому прибуток, отриманий за договором управління та винагорода за управління майном враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування установником управління та управителем згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Також положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суми коштів, отриманих управителем - резидентом від установника - нерезидента для перерахування їх підрядникам (третім особам) з метою проведення ремонту майна, отриманого управителем за договором управління. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Щодо утримання податку на доходи нерезидента

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, включено, зокрема:

лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (підпункт "ґ" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу);

доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента (підпункт "д" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу);

інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" (підпункт "й" підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу).

Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності (підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу).

Отже, резидент - управитель майна під час виплати нерезиденту прибутку, отриманого за договором управління, доходу від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, або доходу у вигляді орендної плати за договорами оперативного лізингу/оренди, що сплачуються нерезиденту - лізингодавцю/орендодавцю, має утримувати податок з таких прибутків (доходів) за ставкою в розмірі 15 відс. їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Водночас зазначаємо, що висновки щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента від продажу нерухомого майна, розташованого за території України, яке належить нерезиденту, або доходів у вигляді орендної плати за договорами оперативного лізингу/оренди, у разі якщо такі доходи виплачуються іншому нерезиденту за межами території України, можуть надаватися за результатами детального вивчення умов договорів, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались. Інформації, яка зазначена у зверненні, не достатньо для надання більш конкретної відповіді щодо зазначеного питання.

Щодо реєстрації договору управління майном платником податку на додану вартість (далі - ПДВ)

Порядок обліку платників податків і зборів затверджено наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за N 503/25280 (далі - Порядок N 1588).

Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Управителям майна при взятті на облік договорів управління майном контролюючими органами надається реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який є податковим номером платника податків (підпункт 2 пункту 2.4 розділу II Порядку N 1588).

Підставою для взяття на облік договору управління майном є, зокрема прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку N 1588 (пункт 3.5 розділу III Порядку N 1588).

Для взяття на облік договору управління майном управитель майна подає до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку документи щодо реєстрації договору управління майном одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ (пункт 4.7 розділу IV Порядку N 1588).

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233 (із змінами) (далі - Положення N 1130).