Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), з урахуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200"Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. N 682-р"Питання Державної податкової служби України" на лист щодо практичного застосування норм законодавства з питання плати за землю в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до статті 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПКУ є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Особливості регулювання відносин у сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. N 2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ).