З метою вдосконалення практики погодження проектів нормативно-правових актів та інших рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть вплинути на конкуренцію (далі - Рішення), відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон) та Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання (далі - Положення), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.94 р. № 4-р (із змінами),

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо оцінки впливу нормативно-правових актів та проектів актів на конкуренцію (дачі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Державним уповноваженим, керівникам структурних підрозділів, головам територіальних відділень Комітету:

2.1. Забезпечити врахування положень Методичних рекомендацій під час погодження Рішень, відповідно до частини четвертої статті 20 Закону та Положення.

2.2. Під час опрацювання Рішень заповнювати Контрольний перелік питань, що міститься у Таблиці 1 Методичних рекомендацій.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Голови Комітету - державного уповноваженого М. Ніжнік.

Абревіатури:

1. Ці Методичні рекомендації призначені для використання:

органами Антимонопольного комітету під час досліджень ринків, підготовки рекомендацій згідно із пунктом 5 частини третьої статті 7 Закону "Про Антимонопольний комітет України" , розгляду заяв і справ про антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, органами Антимонопольного комітету України під час погодження проектів нормативно-правових актів та рішень, що можуть вплинути на конкуренцію, згідно із вимогами законодавства про захист економічної конкуренції;

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування під час розробки нормативно-правових актів, які б забезпечували б досягнення цілей державної політики, не створюючи, при цьому, суттєвих обмежень економічної конкуренції або, принаймні, зменшуючи негативний вплив на конкуренцію.

2. Ці методичні рекомендації мають інформаційний, рекомендаційний характер.

2.1.1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю (далі - уповноважені органи та організації) в межах своєї компетенції ініціюють, розробляють та приймають нормативно-правові акти, адміністративні рішення з метою забезпечення економічних, соціальних, регіональних, природоохоронних та інших напрямів державної політики. Переважна більшість нормативно-правових актів та адміністративних рішень не створює проблем для функціонування конкуренції на товарних ринках, проте в окремих випадках можуть надмірно обмежувати підприємницьку ініціативу, встановлювати завищені вимоги до господарської діяльності в окремих галузях, надавати переваги окремим суб'єктам господарювання чи галузям, і, тим самим, негативно впливати на ефективність та конкурентоспроможність економіки у довгостроковій перспективі.

2.1.2. Державне регулювання може негативно впливати на умови конкуренції прямо або опосередковано, зокрема, внаслідок:

створення перешкод для заснування чи розширення бізнесу, перешкод для входження в ринок нових конкурентів, або внаслідок підтримки життєдіяльності неефективних підприємств;

обмеження свободи підприємців формувати власну ринкову стратегію, визначати ціни, обсяги та способи виробництва, канали реалізації продукції, обсяги реклами тощо;

встановлення економічних умов, які знижують зацікавленість підприємців у активному змаганні за частку ринку, за споживачів на завдяки власним інноваціям, досягненням і, таким чином, може сприяти антиконкурентному узгодженню поведінки суб'єктів господарювання;

збільшення витрат споживачів, які бажають змінити постачальників товарів чи послуг, або обмеження необхідної споживачам інформації щодо товарів, послуг або діяльності інших постачальників.

2.1.3. З огляду на закріплені в Конституції України принципи свободи підприємницької діяльності, недопущення неправомірних обмежень конкуренції та зловживань монопольним становищем на ринку, недобросовісної конкуренції, вимоги законодавства щодо утримання державних органів та організацій від будь-яких неправомірних дій, що можуть зашкодити вільній конкуренції між суб'єктами господарювання-1, втручання держави у ринковий механізм може вважатися виправданим лише у випадках, коли ринковий механізм не спрацьовує належним чином, має певні "неспроможності ринку"-2, що не дозволяють забезпечувати суспільні інтереси на основі звичайної взаємодії попиту та пропозиції, вільної конкуренції між учасниками ринку.

2.1.4. Оцінку впливу проектів нормативно-правових актів (нормативно-правових актів) на конкуренцію доцільно здійснювати відповідно до Контрольного переліку питань, наведеного в Таблиці 1 (далі - Контрольний перелік).

2.1.5. Первинну оцінку впливу проектів нормативно-правових актів (нормативно-правових актів) на конкуренцію здійснює орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що є розробником документа.

У випадку відсутності жодної позитивної відповіді на питання Контрольного переліку, проект нормативно-правового акта не матиме суттєвого негативного впливу на конкуренцію.

2.1.6. У випадку якщо на одне чи більше питань Контрольного переліку буде отримано позитивну відповідь, це свідчить про можливість (наявність) недопущення, усунення, обмеження, спотворення конкуренції внаслідок дії акта, це має враховуватись під час погодження згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Положенням про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів державної влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженим розпорядженням АМКУ від 01.04.94 № 4-р (із змінами), а також під час розгляду заяв (справ) про порушення, передбачені статтею 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , досліджень ринків.

3.1. КАТЕГОРІЯ ВПЛИВУ "А":

Поява нових конкурентів зазвичай обумовлюється розробкою нових товарів, більш ефективних методів виробництва, розширенням асортименту та географічних меж реалізації та каналів дистрибуції продукції окремими суб'єктами господарювання. Розширення асортименту товарів та послуг забезпечує встановлення цін на конкурентному рівні.

З іншого боку, перспектива появи нових конкурентів, розширення діяльності існуючими конкурентами, сприймається іншими суб'єктами господарювання як певна загроза їх ринковій позиції, а отже, є джерелом конкурентного тиску. Регулювання кількості або кола учасників ринку знижує рівень конкурентного тиску на учасників ринку і, як наслідок, негативно впливає на конкурентне ціноутворення і, як правило, на якість товарів та послуг. Крім того, зменшення або обмеження кількості чи кола учасників ринку може сприяти узгодженню ринкової поведінки між суб'єктами господарювання, що залишаються на ринку, спонукати їх до розподілу ринку, узгодження цін, зниження обсягів виробництва та стримування інновацій.

Тип впливу А1: Надання виключних прав

3.1.1. Надання виключних прав на продаж певних товарів або надання послуг означає монополію, усунення чи недопущення конкуренції. Надання ексклюзивних прав інколи може бути виправданим за умов "природної монополії"-3, або за необхідності залучення приватних інвестицій у публічну інфраструктуру, або проведення необхідних суспільству наукових розробок, які неможливо реалізувати без залучення приватних інвестицій.

3.1.2. Значна ринкова влада може виникнути внаслідок надання права на закупівлі чи дистрибуцію певних товарів лише одному підприємству або кільком підприємствам в умовах, коли існує багато невеликих, розрізнених постачальників такої продукції. Така ситуація є актуальною для ринків сільськогосподарської продукції.

3.1.3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які пропонують надати виключне право суб'єкту господарювання, повинні чітко обґрунтувати строк дії такого ексклюзивного права, вартість його використання, та можливі альтернативні способи досягнення поставленої цілі. Оскільки суб'єкт господарювання, що володіє виключним правом, не зазнає конкурентного тиску на ринку, доцільно забезпечити конкуренцію принаймні на етапі входження в ринок, тобто тендерні процедури для отримання виключного права.

3.1.4. Надання виключних прав одному суб'єкту господарювання чи невеликій групі суб'єктів господарювання часто здійснюється у процедурі державних закупівель або укладення концесійних договорів. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, уповноважені установи та організації, що формують відповідну нормативно-правову базу та умови державної закупівлі чи концесії, повинні забезпечити, щоб виключні права надавалися на відносно короткий строк. Це дасть можливість періодично проводити конкурентні процедури для відбору постачальників або концесіонерів і стимулювати змагання між ними принаймні за відповідний ринок, якщо конкуренція на відповідному ринку відсутня або суттєво обмежена.

Тип впливу А2: Запровадження ліцензій, дозволів або вимог погодження підприємницької діяльності із органами влади

3.1.5. Ліцензування, дозволи або погодження підприємницької діяльності з органами влади запроваджують як правило з метою забезпечити належну якість послуг, необхідний рівень компетентності підприємців, захист суспільних інтересів. В деяких галузях споживачам важко самостійно оцінити якість послуг та кваліфікацію їх надавачів, а помилковий вибір (медичні, юридичні послуги, архітектура тощо) може призвести до серйозних негативних наслідків. У таких сферах зазвичай дозволяється працювати лише особам, що мають відповідну кваліфікацію.

3.1.6. Обмежуючи кількість ліцензій, держава створює абсолютний бар'єр для входження в ринок нових постачальників і захищає ліцензовані суб'єкти господарювання від конкуренції. Наприклад, в багатьох країнах кількість таксі або аптек обмежується в залежності від населення. На деяких ринках отримання ліцензії обумовлюється вимогами до кваліфікації надавачів послуг, спеціальними умовами обслуговування клієнтів або максимальною кількістю осіб, що можуть бути зайняті у цій сфері. В деяких галузях (наприклад, телекомунікаційні послуги) ліцензування є оплатою за доступ до ринку. У таких випадках вартість ліцензії може залежати від рівня доходності, на яку ліцензований оператор може розраховувати на відповідному ринку.

3.1.7. Пропонуючи режим ліцензування, отримання дозволу або необхідність погодження підприємницької діяльності із органами влади, розробники нормативно-правових актів мають звернути увагу на наступні аспекти:

Ефективність та вартість системи контролю за дотриманням ліцензійних умов підприємцями та недопущення не ліцензованих суб'єктів господарювання на ринок, оскільки відсутність контролю за ліцензіями може підірвати якість послуг, та власне, саму логіку ліцензій та дозволів;

Кваліфікаційні вимоги до ліцензіатів не повинні бути надмірними. Зокрема, вимоги до мінімального розміру капіталу, наявності потужностей, персоналу або професійного досвіду, реєстрації або присутності в регіоні тощо можуть створювати невиправдані бар'єри для входження в ринок нових учасників. Умови ліцензування повинні бути спрямовані насамперед на захист інтересів споживачів, ніж на інтереси ліцензованих суб'єктів господарювання на ринку.

3.1.8. Розробникам нормативно-правових актів, якими пропонується запровадження ліцензій, дозволів на певні види господарської діяльності, доцільно провести консультації з АМКУ та учасниками ринку щодо необхідного балансу між захистом інтересів суб'єктів господарювання та інтересами споживачів.

Тип впливу А3: Обмеження здатності окремих підприємців реалізовувати товари чи послуги

3.1.9. Нормативно-правові акти можуть обмежувати можливості підприємців реалізувати продукцію, зокрема, обмежуючи канали дистрибуції (наприклад, продаж лікеро-горілчаних виробів або окремих медичних препаратів, вітамінів) або тип підприємств, що можуть здійснювати певні операції (наприклад, проведення розрахунків через мобільні платіжні системи дозволяється лише банківським установам).

3.1.10. У сфері публічних закупівель, яка охоплює численні ринки, державні замовники можуть встановлювати занадто високі вимоги до учасників, кваліфікаційні критерії, занадто стислі строки для підготовки пропозицій, внаслідок чого деякі категорії підприємців не зможуть брати участі в процедурах закупівлі, хоча вони здатні постачати продукцію належної якості за конкурентними цінами.

3.1.11. Значні за розміром поставок договори державної закупівлі також можуть призвести до звуження кола потенційних постачальників, здатних самостійно виконувати замовлення. Замовники також можуть обмежити право виконавців залучати субпідрядників. Інколи замовники можуть встановити такі жорсткі вимоги, що фактично контракт буде здатен виконати лише один учасник ринку, а в ситуації, коли єдиним покупцем є держава, такі умови фактично створюють монополію і мають ефект, аналогічний наданню виключних прав.

3.1.12. Державні замовники прагнуть знизити адміністративні витрати на виконання договору закупівлі, і укладення договору з одним чи двома великими підприємствами, може покращити контроль за виконанням зобов'язань за договором, проте вигоди такого договору потрібно зважувати із загальними втратами від зниження рівня конкуренції та звуження вибору для споживачів.

3.1.13. Переслідуючи цілі розвитку малого та середнього бізнесу, регіонального розвитку та забезпечення зайнятості, державні замовники можуть встановлювати вимоги обов'язкового залучення певної квоти місцевої робочої сили, місцевих підприємств на основі субпідряду тощо. Такий підхід також інколи може знизити рівень конкуренції. Альтернативою таким вимогам може бути державна підтримка, субсидії чи податкові стимули для малих та середніх підприємств в обсягах та з дотриманням умов, що допускаються законодавством про державну допомогу.

3.1.14. Інколи державні органи влади чи органи місцевого самоврядування або уповноважені галузеві об'єднання, можуть встановлювати завищені вимоги до бізнесу, і лише незначна кількість сертифікованих фірм буде здатна забезпечити комплекс послуг згідно із встановленими нормами. Встановлення обов'язкового мінімального набору послуг може обмежити здатність окремих фірм реалізовувати послуги, які вони могли б надавати, але не у такому обсязі як вимагає регулятор (це може стосуватися аптек, перукарень, інвестиційних брокерів, ріелторів тощо).

Тип впливу А4: Значне підвищення вартості входження в ринок або виходу з ринку

3.1.15. Нормативно-правовий акт може впливати на кількість учасників ринку опосередковано - через підвищення витрат суб'єктів господарювання. Якщо витрати підприємств підвищуються незначною мірою і всі, без виключення, суб'єкти господарювання, що працюють в галузі, несуть такі витрати - умови конкуренції суттєво не зміняться. Проте, якщо правила вимагають від підприємців значних капіталовкладень та витрат на дотримання вимог нормативно-правового акта, підприємці можуть прагнути залишити такий ринок, оскільки доходність, на яку вони розраховували, значно знижується.

3.1.16. Бар'єрами для входження в ринок можуть бути вимоги щодо мінімального розміру приміщень для надання послуг або обов'язкового набору послуг. При укладенні державних контрактів бар'єрами для входження в ринок можуть стати вимоги до статутного капіталу або мінімальної кількості кваліфікованих працівників. Занадто короткий термін дії ліцензії при високій вартості її подовження також може створювати бар'єр для входження в ринок.

3.1.17. Суттєве підвищення вартості господарської діяльності може стосуватися нових учасників ринку порівняно із діючими підприємствами. Зокрема, в тих галузях, де доступ до ресурсів є ускладненим (наприклад, кількість часових "вікон" ("слотів") для посадки літаків в аеропортах або вільних радіочастот для телекомунікаційних послуг обмежена), суб'єкти господарювання, що вже працюють на ринку, можуть переконати державні органи, органи місцевого самоврядування встановити для них нижчий тариф за використання ресурсу або забезпечити преференційний доступ до ресурсів, порівняно із новими учасниками ринку.

3.1.18. З іншого боку, переваги можуть надаватися новим учасникам ринку порівняно із діючими підприємствами, або окремим діючим підприємствам порівняно з іншими. Нормативні акти можуть встановити в якості стандартної технологію, якою володіє лише одне чи два новостворених підприємства, а інші учасники ринку змушені нести значні витрати на переобладнання виробничих процесів, на інновації або навіть на придбання ліцензії для використання запатентованої технології, щоб виконати нормативні вимоги.

3.1.19. Нормативно-правові акти можуть також суттєво збільшувати вартість виходу з ринку, зокрема, встановлюючи надмірно суворі вимоги до очистки території після закриття виробництва. Занадто висока вартість виходу з ринку може відлякувати потенційних інвесторів від входження у відповідний ринок. Надмірні витрати, пов'язані з виходом з ринку, можуть мати подвійний негативний вплив: як бар'єр для входження в ринок нових конкурентів, а також як фактор, що посилює стимули для активного спротиву появі нових конкурентів з боку діючих підприємств і, таким чином, знижує привабливість ринку для нових суб'єктів господарювання.

3.1.20. Аналіз бар'єрів для входження в ринок або виходу з нього, внаслідок суттєвого підвищення витрат підприємців, повинен бути спрямованим на знаходження альтернативних засобів, які дозволять встановити лише мінімально-необхідні витрати для забезпечення адекватних стандартів якості продукції та захисту споживачів. Витрати підприємців на дотримання нормативних вимог необхідно порівнювати із прогнозованою доходністю у відповідній галузі, а також із прогнозованим зростанням споживчих цін, оскільки підвищення загальних витрат постачальників вірогідно призведе до переносу цих витрат на ціну товарів чи послуг.

Тип впливу А5: Створення географічних бар'єрів для переміщення товарів, робіт, послуг або інвестицій

3.1.21. Обмеження вільного переміщення товарів чи послуг між регіонами створюють географічний бар'єр для входження в ринок нових підприємців. В результаті, як правило, посилюється концентрація та ринкова влада присутніх на ринку суб'єктів господарювання, що має наслідком вищі ціни та менший вибір для споживачів. Контроль за переміщенням товарів, послуг чи робочої сили є традиційним інструментом регіональної політики, що прагне стимулювати місцеву промисловість та забезпечити зайнятість населення в економічно відсталих регіонах.

3.1.22. Географічні обмеження повинні оцінюватися насамперед з огляду на наступні питання:

чи простежується прямий зв'язок між обмеженням конкуренції, торгівлі чи руху капіталу і досягненням конкретних політичних цілей?

чи запропоновані обмеження дійсно є мінімально необхідними для досягнення цілі регулювання?

чи є обмеження тимчасовим заходом, кінцевий термін якого визначений в нормативно-правовому акті?

3.2. КАТЕГОРІЯ ВПЛИВУ "Б":

Постачальники товарів чи послуг можуть конкурувати на ринку за допомогою таких засобів як ціна, якість, обсяг послуг або інновація.

Державне регулювання засобів конкуренції може обмежувати здатність учасників ринку змагатися між собою.

До цієї категорії негативного впливу на конкуренцію можна віднести нормативні положення, які стосуються, зокрема, контролю за цінами, встановлення підвищених стандартів якості, обов'язкових характеристик для товарів чи послуг, виробництва товарів із новими характеристиками, обмеження вибору маркетингових та рекламних заходів, організаційно-правових форм ведення бізнесу, альтернативних каналів дистрибуції чи виробничого процесу тощо.

Тип впливу Б1: Обмеження здатності підприємців самостійно визначати ціни на товари та послуги

3.2.1. Регулювання цін може бути виправданим по відношенню до ринків з монопольною структурою, зокрема природних монополій та сфери житлово-комунальних послуг. Проте, по відношенню до ринків, на яких діє значна кількість постачальників, регулювання цін може призвести до небажаних наслідків як для споживачів, так і економічної ефективності в цілому.

3.2.2. Регулювання цін на товари чи послуги здійснюється, як правило, через встановлення мінімальних або максимальних цін (цінових порогів). Цінове регулювання може бути прямим або опосередкованим. Під прямим ціновим регулюванням розуміють визначення ціни або тарифу в самому нормативно-правовому чи адміністративному акті. Опосередковане цінове регулювання має місце, коли уповноважений орган влади, орган місцевого самоврядування або інша компетентна організація встановлює обов'язковий порядок формування ціни на товари чи послуги.

3.2.3. Мінімальні ціни зазвичай встановлюються з метою забезпечення певного рівня якості та безпеки товарів або послуг. Однак мінімальні цінові пороги фактично захищають інтереси діючих підприємств, оскільки обмежується здатність більш ефективних суб'єктів господарювання пропонувати товари чи послуги за цінами, нижчими за регульовану мінімальну ціну, а отже, споживачі не можуть скористатися перевагами конкурентного ринку. Крім того, запровадження мінімальних цін не гарантує дотримання всіма постачальниками стандартів якості та безпеки продукції, оскільки мінімальна ціна не перешкоджає недобросовісним постачальникам пропонувати товари чи послуги нижчої якості, а лише заохочує неефективних виробників до зменшення витрат, оскільки це дозволяє збільшити прибуток від продажу товарів чи послуг за гарантовану мінімальну ціну.

3.2.4. В деяких випадках мінімальні ціни можуть встановлюватися як реакція на надзвичайно агресивну цінову конкуренцію з метою захисту дрібних виробників, малого бізнесу або місцевої промисловості. Такі заходи регулювання потребують уважної оцінки, оскільки їх наслідком, як правило, є підвищення споживчих цін та недостатнє задоволення попиту.

3.2.5. Максимальні ціни запроваджуються зазвичай також як аргумент для захисту споживачів від ринкової влади домінуючого постачальника або від швидкого зростання споживчих цін. У той же час максимальні цінові пороги можуть використовуватись суб'єктами господарювання в якості орієнтиру для координації поведінки та "підтягування" загального рівня цін до встановленого максимального порогу. При цьому інтенсивність цінової конкуренції між постачальниками знижується, а мотивація до інновацій, до покращення якості продукції знижується. Інколи, щоб обійти норматив максимально допустимої ціни, постачальники можуть нав'язувати клієнтам додаткові скриті платежі.

3.2.6. Встановлення максимального цінового порогу призводить до того, що деякі постачальники залишають ринок, оскільки у них знижуються стимули для конкуренції за рахунок інновацій, кращої якості товарів чи послуг, а не лише на основі ціни.

3.2.7. Встановлення максимальної ціни може бути побічним наслідком існування бар'єру для входження в ринок. У таких випадках альтернативою регулювання максимальної ціни є зниження або усунення відповідного бар'єру. Інколи зростання цін може бути наслідком змови між учасниками ринку. В таких випадках найбільш ефективним способом вирішення проблеми є проведення розслідування та застосування антимонопольного законодавства до учасників антиконкурентної змови.

3.2.8. В деяких випадках ефективною альтернативою ціновому регулюванню є субсидіювання споживачів відповідних товарів або послуг, додаткове стимулювання зі сторони попиту, а не додатковий контроль зі сторони пропозиції.

Тип впливу Б2: Обмеження можливості рекламувати товари та послуги

3.2.9. Обмеження реклами та маркетингових заходів зазвичай запроваджуються з метою захистити права споживачів, яким важко самостійно оцінити якість окремих товарів чи послуг. Зокрема, обмеження спрямовуються проти неправдивої та оманливої реклами. Обмеження реклами можуть використовуватися також як засіб зменшення споживання товарів з потенційно негативними наслідками для здоров'я людей та суспільного добробуту (наприклад, обмеження реклами сигарет чи алкоголю). У той же час реклама є важливим засобом отримання споживачами інформації про товари та послуги на ринку. Рекламуючи свої товари та послуги постачальники надають можливість споживачам відрізняти їх від продукції інших виробників, приймати обізнані рішення щодо придбання потрібних їм товарів та послуг.

3.2.10. Обмеження реклами мають, як правило, антиконкурентні наслідки, і тому пропозиції обмежити рекламу та маркетингові можливості для окремих виробників повинні ретельно аналізуватись з увагою до потенційних наслідків для конкуренції. Особливо шкідливими обмеження реклами виявляються для нових учасників ринку, оскільки вони позбавлені можливості повідомити потенційних споживачів про свою присутність на ринку та про характер і якість продукції, яку вони здатні запропонувати.

3.2.11. Оманлива реклама забороняється законодавством України-4, що гарантує суб'єктам господарювання право конкурувати на рівних умовах і забезпечує додатковий захист споживачів від помилкового вибору товарів чи послуг. Також законодавством визнається неправомірною порівняльна реклама, спрямована на отримання переваг на ринку за рахунок надання споживачам негативних або недостовірних відомостей про продукцію інших виробників-5.

Тип впливу Б3: Встановлення стандартів якості, що надають необґрунтовану перевагу окремим постачальникам, або стандартів вищого рівня ніж той, який обрали б достатньо поінформовані споживачі

3.2.12. Забезпечення споживачів якісними та безпечними продуктами та послугами є цілком виправданою метою політики регулювання. Стандартизація дозволяє забезпечити сумісність товарів різних виробників і, таким чином, сприяє розширенню асортименту товарів та послуг. Проте завищені стандарти якості, якщо вони безпосередньо не пов'язані із безпекою споживачів, можуть обмежувати здатність підприємств конкурувати на ринку за рахунок диференціації товарів та послуг.

3.2.13. Невиправдано завищені вимоги до якості продукції можуть навіть негативно впливати на добробут окремих груп споживачів, які фактично можуть бути позбавлені можливості придбавати товари нижчої якості, хоча вони надали б перевагу саме цій продукції, повністю усвідомлюючи ризики, пов'язані із її споживанням чи використанням. Зокрема, наслідки завищених стандартів якості можуть бути особливо відчутними для споживачів із низьким рівнем доходів, що з більшою готовністю поступаються якістю заради ціни.

3.2.14. Запровадження мінімального стандарту якості товарів чи послуг, якщо більшість учасників ринку не здатні його підтримувати, може суттєво обмежити конкуренцію, і надати переваги окремим учасникам ринку. Наприклад, встановлення вимоги використовувати певну технологію може обмежити конкуренцію, оскільки вона є занадто дорогою або навіть недоступною для тих учасників ринку, які не мають достатніх власних інвестиційних ресурсів та доступу до необхідного фінансування. Крім того, виробничі технології часто захищені патентами. Вимога застосовувати запатентовану технологію посилює ринкову владу власника патенту, який може відмовити у наданні ліцензії потенційним конкурентам. Вимоги нормативно-правових актів до технологічного процесу також можуть стримувати виробників та надавачів послуг щодо пошуку інноваційних технічних рішень та більш ефективних методів виробництва.

3.2.15. Невиправдано високі стандарти якості, як правило, потребують додаткових капіталовкладень, які, в свою чергу, переносяться на ціну продукції. У перспективі це призводить лише до зростання споживчих цін та звуження споживчого асортименту, оскільки деякі суб'єкти господарювання будуть змушені залишити ринок.

3.2.16. З огляду на наслідки для конкуренції, більш доцільним засобом забезпечення адекватної якості товарів та послуг є встановлення критеріїв функціональної ефективності, а не конкретних параметрів товару чи послуги. Виробники потребують свободи у визначенні характеристик власного товару, який здатен задовольнити потреби споживача з огляду на його функціональність. Наприклад, більш ефективним способом зменшення рівня забруднення повітря від використання двигунів внутрішнього згорання є встановлення обмежень на рівень викидів діоксину вуглецю, ніж встановлення обмежень на потужність автомобільних двигунів. При такому підході виробники двигунів можуть запропонувати інноваційні технології, що забезпечать обмеження шкідливих викидів у повітря.

3.2.17. Альтернативою регулювання через встановлення стандартів якості та безпеки продукції, вимог до технології виробництва є вимога детального інформування споживачів про характеристики товару на етикетках, в анотаціях товарів, в приміщеннях надавачів послуг тощо.

3.2.18. Зрештою, в ринкових умовах якість гарантується репутацією продавця, який зацікавлений у тому, щоб клієнти, ознайомлені з якістю його продукції чи послуг, зверталися до нього і в майбутньому.