Відповідно до Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України від 22 березня 2017 року № 73/2017, та з метою подальшого вдосконалення та розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України

1. Затвердити Концепцію програми розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на період до 2020 року, що додається.

2. Директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України у тримісячний термін після затвердження Концепції з урахуванням вимог і положень Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року опрацювати Програму розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на період до 2020 року та подати на затвердження встановленим порядком.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень).

4. Наказ розіслати згідно з розрахунком розсилки.

Концепція програми розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України на період до 2020 року (далі - Концепція) опрацьована у відповідності з вимогами Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015, Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016, Стратегічного оборонного бюлетеня України, затвердженого Указом Президента України від 6 червня 2016 року № 240/2016, та Державної програми розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України від 22 березня 2017 року № 73/2017.

1. Існуючий стан медичного забезпечення Збройних Сил України (далі - ЗС України) не відповідає реальним потребам військ (сил) як у повсякденній діяльності, так і під час їх застосування, а також сучасним вимогам щодо медичного забезпечення військ держав-членів НАТО.

2. Основними системними проблемами медичного забезпечення ЗС України є:

стан здоров'я військовослужбовців всіх категорій з кожним роком погіршується, а показники захворюваності та працевтрат зростають;

невідповідність організаційно-штатної структури медичної служби ЗС України завданням та сучасній тактиці застосування військ (сил);

відсутність достатньої кількості підготовленого персоналу для комплектування медичних підрозділів військових частин і з'єднань та військово-медичних закладів;

відсутність сучасного комплектно-табельного оснащення для надання медичної допомоги та низький рівень матеріально-технічного забезпечення медичних підрозділів військових частин і з'єднань та мобільних військово-медичних закладів (відсутність сучасного санітарно-технічного обладнання, модулів, наметового фонду, засобів зв'язку тощо);

відсутність достатньої кількості сучасних броньованих (переднього краю) засобів для вивозу поранених з поля бою та евакотранспортних засобів для медичної, у тому числі аеромедичної, евакуації;

відсутність чіткої системи управління медичним забезпеченням ЗС України, неврегульованість взаємодії на особливий період між медичними службами ЗС України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, а також з системою цивільної охорони здоров'я;

низький рівень знань і практичних навиків військовослужбовців з військово-медичної підготовки;

застарілість законодавчої та нормативно-правової бази щодо медичного забезпечення військ.

1. Причинами незадовільного стану медичного забезпечення ЗС України стали:

незавершеність процесів реформування системи охорони здоров'я в державі;

погіршення демографічної ситуації в Україні та стану здоров'я населення і особливо молоді, зокрема призовного контингенту;

численні трансформації органів управління, створення дублюючих структур управління на рівні Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональна недосконалість;

планомірне, протягом тривалого часу скорочення організаційно-штатної структури медичної служби військових частин і з'єднань, а також кількості військово-медичних закладів та чисельності їх особового складу;

порушення системи військово-медичної освіти у державі;

відсутність наукового супроводу розвитку системи медичного забезпечення ЗС України;

хронічне недофінансування реальних потреб медичного забезпечення ЗС України.

2. Аналізуючи наявні проблеми медичного забезпечення ЗС України встановлено, що їх розв'язання, а також вирішення завдань щодо медичного забезпечення військ (сил) можливе лише за умов застосування системного підходу та програмно-цільового методу.

1. ою розвитку системи медичного забезпечення ЗС України є набуття нею спроможностей до виконання завдань за призначенням як в умовах повсякденної діяльності, так і під час їх застосування, у відповідності до вимог щодо медичного забезпечення військ держав-членів НАТО.

2. виток системи медичного забезпечення ЗС України ґрунтується на засадах вітчизняного законодавства з питань охорони здоров'я та відповідності вимогам держав-членів НАТО щодо медичного забезпечення військ (сил).

3. Основними завданнями та загальними спроможностями медичної служби ЗС України є:

комплектування військ (сил) здоровим поповненням;

укомплектування медичних підрозділів військових частин і з'єднань та військово-медичних закладів підготовленим персоналом, забезпечення їх сучасним комплектно-табельним і санітарно-технічним обладнанням модульного типу, а також евакуаційно-транспортними засобами;

забезпечення особового складу військ (сил) сучасними індивідуальними засобами медичного захисту згідно з нормами постачання;

організація своєчасного розшуку, вивезення (винесення) поранених з поля бою, а також медичної, у тому числі аеромедичної, евакуації;

надання своєчасної та якісної медичної допомоги пораненим (хворим) військовослужбовцям, їх лікування та реабілітація відповідно до стандартів медичної допомоги, клінічних протоколів та військово-медичних стандартів;

зниження рівня захворюваності військовослужбовців;

підтримання санітарного благополуччя військ (сил) та районів їх розташування.

1. Можливі три варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант - ліквідація військово-медичних закладів та покладання завдань щодо медичного забезпечення військ (сил) на систему охорони здоров'я цивільного населення.

Другий варіант - розвиток системи медичного забезпечення ЗС України шляхом збільшення кількості військово-медичних закладів: створення нових військових госпіталів, відновлення пересувних госпітальних баз тощо.

Третій варіант - комплексний розвиток системи медичного забезпечення військ (сил), що передбачає удосконалення нормативно-правової бази та організаційно-штатної структури медичної служби, укомплектування персоналом, сучасним комплектно-табельним і санітарно-технічним обладнанням та евакуаційно-транспортними засобами, а також інтеграція з системою охорони здоров'я цивільного населення на засадах єдиного медичного простору із збереженням організаційної самостійності.

2. Найбільш економічно вигідним є перший варіант, проте вважається недоцільним, оскільки система охорони здоров'я цивільного населення сама перебуває у кризовому стані. Військово-медична служба призначена не тільки для надання медичної допомоги та лікування військовослужбовців, а насамперед для збереження їх життя і здоров'я, медичного забезпечення повсякденної і навчально-бойової діяльності військ (сил), здійснення медичного контролю за особовим складом, що виконує обов'язки військової служби в особливих та шкідливих умовах (медичне забезпечення безпеки польотів, підводно-водолазної роботи, роботи в умовах надвисоких частот тощо). Такі завдання та функції військово-медичної служби є суто специфічними та не можуть бути забезпечені системою цивільної охорони здоров'я.

Другий варіант буде обтяжливим для економіки держави, а тому вважається недоцільним і економічно необгрунтованим. На мирний час така система медичного забезпечення для ЗС України буде надлишковою та за досвідом держав, що мають розвинені збройні сили, - не застосовується.

З наведених варіантів переваги має третій, як найбільш ефективний та економічно доцільний.